Archive for the ‘Черкащина’ Category

Малосмілянський вулканічний КРАТЕР /с. Мала Смілянка, Смілянський р-н, Черкаська обл./   10 comments

DSC_9927

Зараз ми гостюємо у місті Сміла, що на Черкащині, у батьків мого чоловіка.

Перші день-другий тільки вилежувалися, курить на лежаку а вчора поїхали велосипедами по нові враження, бо я сказала, що як не вийду з хати (тільки не на лавку біля під’їзду) то почну у прямому сенсі кидатися на людей. Оскільки першим об’єктом подібної атаки мав би бути, ясна річ, Олег, то у нього не залишилося іншого виходу, як пристати на мій план. задоволений як слон

Якихось півгодини я вивчала можливі варіанти маршруту і врешті ми покотилися за місто.

Виїхали на південний захід у напрямку Ташлика. Метою поїздки був вулканічний кратер (чи то утворене у ньому озеро), розташований поблизу села Мала Смілянка.

Ми вибралися зі Сміли і попрямували у село Холоднянське, а звідти – у Малу Смілянку. Добросовісно проїхавши усе село і не побачивши жодного натяку не те, що на якийсь вулкан, а навіть на більш-менш пристойну водойму, попрямували у сусідню Тернівку. Дорогою мене весь час тягнуло праворуч, адже гугл.мапс малював мені якесь озеро саме праворуч від Малої Смілянки…

Перед в’їздом у наступне село – Тернівку ми все-таки завернули вправо і покотилися по ґрунтовій дорозі поміж крайніми хатами села. Побудили там усіх місцевих псів, які з кожних воріт почали лаяти нас на чім світ стоїть. Це трохи підірвало наш ентузіазм, бо по-перше, ми вже трохи втомилися їхати під пекучим сонцем, а по-друге, задньою точкою відчували, що явно їдемо НЕ ТУДИ.

Трошки нас розважило озерце на річці у селі Тернівка. Там воно штучне – утворене невеличкою дамбою, яка перегородила річку і з західного боку утворила нічогенький ставок. Вода зі ставка з сильним шумом стікає по отворах дамби і вливається знову у річкове русло. Поблизу дамби дуже гарна місцина – луг, невеличкий сосновий ліс, високі пагорби… (вже вдома мама сказала, що це вельми популярне місце відпочинку жителів Сміли, багато наших знайомих їздять туди відпочивати і купатись і називають це – їхати до водоспаду посмішка).

Але не зупинятимусь на другорядних точках маршруту.

Від дамби ми поїхали польовою дорогою назад у напрямку Малої Смілянки (почали закручувати кільце). За якийсь час вибралися на пологий берег річки і зупинилися, щоб перепочити.

DSC_9898

DSC_9900

Далі попрямували понад річкою на схід. За якийсь час виїхали на поле пшениці і поїхали прямо по ньому по протоптаній людьми стежині. Виїхали знову до річки, а звідти – на великий луг, де якраз паслися корови. Одна з них попрямувала за Олегом (він їхав другим) і ми вже було подумали, що зараз матимемо нагоду перевірити її максимальну швидкість, але пастух гукнув нам, щоб ми не боялися, бо вона ручна і любить жулькання посмішка на 32

Довелося призупинитися, щоб приділити їй увагу (ще невідомо, хто більше радів зустрічі)))

DSC_9906

Після цього ми попрощалися з корівкою і поїхали далі через якісь яри і хащі у напрямку Малої Смілянки.

DSC_9909

Скотилися вниз з гори і несподівано виїхали до озерця. Олег (з надією в голосі) черговий раз спитав мене, чи це не ВОНО… Але то явно був не наш кратер. Тому я тільки пару разів клацнула фотоапаратом і ми поїхали далі.

DSC_9911

DSC_9912

Знову в’їхали у Малу Смілянку, причому в абсолютно гірську її частину (хто б міг подумати, що така взагалі є!). І щоб добратися до асфальтівки, якою ми їхали першого разу, нам довелося прокататися по якихось балках і каменюках, постійно деручись вгору, або злітаючи вниз. От вам і рівнинна Черкащина…

Врешті ми виїхали на асфальтовану вулицю і впізнали дорогу, якою приїхали зі Сміли. В Олега на обличчі було написано, що він вже готовий змиритися з думкою, що житиме далі, не побачивши Малосмілянського вулкану жаріща але особисто в мене урвався терпець. Я ж бачила в мережі здоровенне озеро, більше того – вичитала, що дітки однієї зі смілянських шкіл (25-ої, здається) організували цілий геологічний гурток з музеєм, і часто їздять до кратера на відкриті уроки!… То як може статися, що я не побуваю у такому місці?!

Коротше, я напрягла одну місцеву дівчину і вона докладно розказала, як доїхати до кар’єру (так тут називається колишній вулкан). Ми з’їхали з асфальтівки ЛІВОРУЧ злюка і проїхавши якийсь кілометр, піднялися на гірку, з якої відкрився чудовий краєвид (саме той, що я шукала!)

DSC_9914

У мережі є інформація про те, що існування справжнісінького вулкана у Смілянському районі Черкаської області було підтверджено багатьма геофізичними та геологорозвідувальними роботами. Результати досліджень свідчать про те, що цей Малосмілянський (від назви села – Мала Смілянка) вулкан виник на території двох глинобитних розломів земної кори. Дослідниками встановлено що тут відбувалися вулканічні процеси протягом 100-50 млн. років. Більше того, 40 млн. років тому в Мезозойську еру тут відбулося виверження вулкану. У його кратері згодом утворилося озеро, вода в якому не замерзає і взимку.

DSC_9916

Аналіз проби води зі свердловини показав наявність вулканічних порід, у складі яких міститься велика кількість сірки та фосфору.

DSC_9921

Нажаль, я ніде не знайшла інформації про площу утвореного озера та його можливу глибину. Зрештою, якщо відштовхуватися від гіпотези, що це вулканічний кратер, то можна уявити собі, що озеро досить глибоке. До того ж, вода в озері дуже темна (не зелена, чи брудна, а просто темна). Навряд, чи я б наважилася тут скупатись.

Також здивувало те, що так-званий кратер знаходиться НЕ на височині, як логічно було б припустити. Це просто собі озеро в низині, поміж крутими берегами. Якогось натяку на пагорб, який можна було б назвати колишнім вулканом, тут немає.

DSC_9925

Насолодившись приємним краєвидом, ми попрямували до села Велика Яблунівка – вирішили повертатися у Смілу іншим шляхом.

Але при самому в’їзді в село мене спіткав неприємний сюрприз у вигляді пробитої задньої шини. І це була не просто собі приспущена камера, – колесо котилося мало не на самому стальному ободі… Ми зупинилися і якийсь час намагалися підкачати його ручним насосом, але то була дурна трата часу – повітря там не затримувалося ні на секунду. Ретельна інспекція резини також нічого не дала (та і сенс від того, якщо все одно нема чим клеїти…). Все це було дуже “доречно”, бо до міста ще чорт-зна скільки і до з/д гілки, де можна було б запхнутись в міську електричку, також пиляти і пиляти.

Врешті, Олег погнав на велосипеді в Смілу, а я потихеньку пішла до неї пішки, ведучи свій бідненький велосипедик збоку. Ішла таким середнім кроком, не поспішаючи і не особливо напружуючись. Роздивлялася навколо і відповідала на питання цікавих, чого не їду і чим мені можна допомогти посмішка Тим часом сонце поволі сідало і я боялася, що скоро втрачу з поля зору єдиний орієнтир міста – дев’ятиповерхівки мікрорайону “Богдана” (колишнє містечко робітників смілянського радіозаводу).

З Олегом ми пересіклися вже після заходу сонця, через добрих півтори години після того, як роз’їхалися у Великій Яблунівці (поки він доїхав додому, поки взяв ключі від гаража, поки поїхав в гараж, поки добрався до мене…). За той час я встигла протопати десь кілометрів з десять, якщо не більше і дійти аж до міського радіозаводу. Не скажу, що дуже втомилася, тільки хотіла якнайшвидше забратися з того проспекту, щоб не дихати вихлопними газами.

Додому ми попали (вже після гаража) десь близько 9-ої вечора. Загалом накатали 31 км (машину не враховуємо))).

Незважаючи на технічні несправності посмішка не вважаю поїздку невдалою.  По-перше, те, що хотіли, ми побачили, а по-друге, якщо з ладу виходить щось таке, що можна купити, то це – дурниця. Навіть нема чого забивати собі голову.

Латочка на камері вже підсихає і якщо я заклеїла добре, то вже сьогодні можна буде перевірити це у ще одному маршруті (горбатого виправить тільки могила посмішка на 32).

 

А поки що – лінк, де явно видно озеро у кратері так-званого Малосмілянського вулкану (на КАРТІ гугл.мапс його чомусь не видно, тільки на СУПУТНИКУ)

Безымянный

Advertisements

Гірськолижний комплекс ВОДЯНИКИ /Черкаська область/   4 comments

DSC_9295

Минулого тижня одному з представників нашої сім’ї smile пощастило побувати у відпустці. На ті кілька днів у нього було достатньо особистих завдань, але було ще одне від мене – побувати у Водяниках.

Взагалі ми вже давно хотіли проїхатися на лижах (будь-де), але Водяники приваблювали особливо. Бо по-перше, це не Буковель (можете сприймати цей посил як завгодно, але мій ентузіазм завжди сходить нанівець в особливо популярних і особливо дорогих місцях), а по-друге – це ж Черкаська область!!! Тобто ви вловили зміст – Черкащина і гори!

І мова не просто про горбочок в центральній Україні з якого катаються на пакетах усі місцеві дітлахи, а про місце, де дійсно можна покататися на справжніх лижах чи сноуборді. Словом, Водяники для нас були (і зараз Є, особливо для мене) обов’язковим пунктиком для відвідання взимку.

Нажаль якось описати поїздку я, зі зрозумілих причин, не можу. Важко писати про щось, що не бачив особисто, та і яка може бути розповідь “непрофесійного” лижника про “професійне” катання? smile От за якийсь час підвищимо свою кваліфікацію, тоді і будемо публікувати критичні звіти, а поки обмежимося тільки світлинами.

DSC_9294

Якась церква і палацик на іншому боці яру

DSC_9296

DSC_9301

Гірськолижний комплекс Водяники розташований в однойменному селі Звенигородоського району Черкаської області. Він працює з січня 2009 року. Наразі тут є 3 траси, загальною протяжністю близько 2 км (червона, синя і зелена). Перепад висот в районі 100 метрів.

Також є два підйомники: крісельний і бугельний. Працюють з 9 до 21 год.

Розцінки можна переглянути на офіційному сайті комплексу – http://vodyaniki.com/ Там же я знайшла і таку корисну схемку (кажуть, що на ній не все правильно, але хай буде)

998

Хороший професійний (!) звіт можна прочитати тут – http://snowboarding.com.ua/forum/index.php?showtopic=13304. Він, щоправда, чотирьохрічної давності, але все одно цікаво.

http://vodyaniki.at.ua/ – ще один ресурс з корисною інформацією.

І ще один – http://k2k.org.ua/index.php/uk/oukr-menu/menu0-ck/menu-vodyaniki – він, я так розумію, спеціалізується на організації турів у Водяники.

Великий фотозвіт про Водяники http://velorinka.io.ua/album190242_0, щоправда з помилкою в назві району smile

Просто звіт про поїздку – http://extremalist.ru/blog/ski/35.html

Отут ще – http://smilaforum.org.ua/viewtopic.php?p=346717 – форум міста Сміла (рідне місто мого чоловіка, до речі), де можна також почитати багато цікавого.

Взагалі тут (і не тільки тут) звертайте увагу на коментарі, особливо щодо відпочинку на вихідні – пишуть, що черги шалені і можна взагалі не застати спорядження свого розміру…

http://sputnic-zven.com.ua/list.php?c=vodanyky – сайт туристичної компанії, що влаштовує поїздки у Водяники для організованих груп туристів. Викладаю це посилання тільки тому, що це може комусь знадобитись. Сама ж сподіваюся, що мені більше в житті не доведеться подорожувати у складі таких груп (маю на увазі поїздку в Угорщину 6 років тому – досвід показує що “організовані” групи туристів якраз найбільше НЕорганізовані, але то моя думка).

Ось ще нарила ще один цікавий ресурс – http://www.allmountains.info/?p=resorts&cnt=36 – тут купа корисної інформації про лижні курорти світу.

DSC_9303

DSC_9300

DSC_9321

DSC_9299

DSC_9310

DSC_9311

DSC_9312

DSC_9315

DSC_9334

DSC_9325

DSC_9320

В цілому у мого чоловіка залишилося дуже хороше враження про Водяники. Так, тут високі ціни. Так, тут мало трас, а ті, що є, розраховані здебільшого на новачків. Так, інфраструктура комплексу ще не розвинена і тут важко поселитися (бо мало готелів) і важко знайти ще якісь додаткові розваги… Але якщо ви новачок, або професіонал з помірними запитами, то – вам сюди.