Archive for the ‘Хмельниччина’ Category

БАКОТА /Кам’янець-Подільський р-н, Хмельницька обл./   Leave a comment

Так сталося, що практично в розпал купального сезону smile я надибала фото з одного гарного місця на Хмельниччині, де ми побували 6 років тому. При чому, зовсім випадково.

Мова про вже неіснуюче село Бакота, яке було затоплене при будівництві Новодністровської ГЕС у 1981 році.

panorama 1

Метою поїздки було тільки “покупатися в Дністрі”, але в результаті ми отримали все відразу – і купання, і враження і екстрим.

Але про все по-порядку.

IMG_5567

 

Я не копіюватиму тут історичних довідок і не переповідатиму прочитане де-інде.

Дам лише кілька корисних посилань по темі – їх буде більш, ніж достатньо для розуміння, що воно таке ця Бакота і якою вона була колись smile:

http://www.castles.com.ua/bakota.html – не вельми хвалебна, але вельми цікава стаття про місцину

http://www.5travel.net/blog/ukraine/170.html – МЕГА інформативний і детальний звіт про подорож

http://grand-ukraine.com.ua/reports/view/30 – ще один непоганий звітик + відносно свіжий

http://www.dovidka.org/travel/27044/ – звіт із ВЕЛИЧЕЗНОЮ кількістю фото

http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/xramypod/2801bakota.html – цікавенна стаття про печерний монастир

http://tim-taller15.livejournal.com/161218.html – дуже чудовий звіт ЗІ СТАРИМИ СВІТЛИНАМИ СЕЛА!

http://ukrainaincognita.com/khramy-ta-monastyri/kytaigorod-subych-bakota – ще одна цікава стаття з мого улюбленого сайту

http://olga-fink.livejournal.com/794226.html – звіт про візит з гарними світлинами

http://www.tovtry.km.ua/ua/history/kp/bakota/bakota.html – ще одна історична стаття

 

Нажаль, я не можу похвалитися такими ж якісними і ВМІЛИМИ фотографіями, які можна побачити за посиланнями вище – у нас тоді був ще старий задрипаний фотік, та і їхалося у Бакоту не для фотосесій, а для купання. посмішка на 32 

Але у мене є унікальні спогади, які цілком компенсовують скупий фото-архів.

IMG_5572

Ми приїхали на місце події власним авто “традиційним” шляхом із Кам’янця-Подільського через село Устя. Трохи поблукали по верхньому оглядовому майданчику, а тоді вирішили спуститися вниз.

З метою “незаважання іншим” залишили машину трохи нижче “парковки” прямо на схилі гори (забігаючи наперед скажу, що це була, не дуже добра ідея). мда.....[3]

Але, гнані бажанням якомога швидше сховатися від сонця (і бебехнути бомбочками в Дністер), ми відразу скерувалися на стежину вниз до річки. Іти довелося, як на мене, дуже довго.  Пам’ятаю, що ми навіть призабули, куди взагалі ідемо і навіщо посмішка на 32 

Але врешті-решт дійшли до монастиря

IMG_5575

Після маленької фотосесії і теревенів з місцевим дядьком (сторожем?) ми попрямували далі вниз.

Дорогою до Дністра ще повикаблучувалися на якійсь деревині /я тільки зараз помітила, що у мене були різні капці… хм... тепер треба їхати ще раз – перефотографуватись по-людськи посмішка на 32/

IMG_5580

А далі був Дністер, на дорогу до якого (судячи з таймера у фотоапараті) ми потратили загалом близько години… витріщені очі

IMG_5606

Ми отаборилися на такому собі пляжику недалеко від дитячого табору, а точніше – їхньої польової (чи річкової) кухні.

Розвели невеличке багаття для сосисок і сала (нащо я згадую це о 12 годині ночі? непонятка) і тоді вже – гайда бомбочками. посмішка на 32

Щоправда, вже зовсім аж бомбочками не вийшло, бо пляжик виявився піщаним. Та ще й не з гальки, а з якихось таких маленьких і ГОСТРЕНЬКИХ камінців, що до води ми ішли тією ж ходою, якою ідуть по розпеченому вугіллю. А у воді потім стояли, як ті чаплі… злюка Словом, пластикове взуття на Бакоту обов’язкове.

IMG_5604

Із того, що ще запам’яталось, був якийсь очерет, чи ряска, яка росла великими полянами у воді біля берега. Іти чи пливти через неї було … бр… неприємно. Але то таке. хм...

IMG_5611

Усе найцікавіше почалося, коли я вирішила катнутися катамараном до скелі, з якої ми робили перше панорамне фото.

Ми з сестрою вирулили від пляжу і скерувалися у потрібному напрямку, де я сподівалася клацнути скелю зі сторони річки (таких світлин в мережі не зустрічала). Але я встигла зробити тільки пару кепських фото здалеку, доки небо повністю не заступили хмари.

IMG_5618

Ми вже пливли уявною широкою дугою від пляжу до скелі і все ще продовжували завзято крутити педалі, коли здійнявся сильний вітер і почав накрапати дощ.

За якусь хвилину-дві дощ перетворився у зливу, в вітер здійнявся такий, що нам довелося зупинитися і вчепитися руками в сидіння, щоб якось втримати рівновагу.

Незважаючи на те, що вітер дув нам У СПИНУ, ми вирішили повертатись, бо катамараном товкло до води так, що ми мало не вилітали з сидінь. Коли пішли на розворот (за наших обставин все виглядало так, ніби керуємо авіаносцем) і повернулися боком до вітру, нас почало скажено гойдати, а дощ пішов суцільною стіною і я вже було подумала, що пізно боятися впасти у воду – фотоапарат і так уже вдоску намок… мда.....

Коли таки розвернулися і пішли проти хвиль, моя сестра почала верещати, що ми тут помремо о боже! (вона завжди ТРОХИ перебільшує smile), а мені чомусь подумалося, що катамаран НЕ потоне, навіть, якщо ми перекинемося (досі не впевнена так це, чи – ні, і слава богу mysli). Тому головне – триматися за нього і все буде ОК. язичок Словом, добиралися до берега облизуючи дощ і цокочучи зубами. Сестра – з вереском, що ми потонемо тут і нащо мені була та чортова скеля. А я – із дурнуватою либою, яка символізує “ну і фіг з ним”. happy

Коли вже підпливли до пляжу, то побачили, що Олег евакуював наш табір з речами в сусідню палатку. Сам же він намотував круги по берегу, спостерігаючи за нашими маневрами і не маючи можливості якось допомогти.

Витягуючи на берег катамаран під шаленим дощем і вітром, я вислухала ще одну лекцію про мою жагу до яскравих відчуттів і унікальних фото. punish

Далі ми десь годину, а то і півтори, сиділи у великій палатці їдальні дитячого табору. Всі діти були десь в іншому місці, тому ми могли там хоч ночувати.

Але за якийсь час ми вирішили, що хоч дощ і не припинився – треба іти вгору до машини і вшиватися звідси.

Ми спакували свій багаж якомога компактніше і вирушили до стежини вгору. Дощ уже не був таким сильним, але парасольки нам би не завадили. Щоправда, коли стежина петляла між деревами – могло здатися, що дощу взагалі немає. Та і ми все ще були мокрі, то ж краплиною більше, краплиною менше…

Коли нарешті піднялися вгору до місця, де залишили автомобіль, застали там картину, від якої втратили мову.

З машиною було все ОК. Вона стояла там, де ми її залишили. Але недалеко від машини розпочиналася ґрунтова дорога, якою ми приїхали сюди і мали повертатись додому. І якраз з нею були проблеми.

Ми побачили два повністю напакованих дітьми буси, один з яких (більший) тягнув іншого на буксирі дорогою вверх. Власне не тягнув, а намагався тягнути, бо обидва буси грузли до половини коліс в багнюці, а заднім бусом кидало у всі боки так, що він рівномірно розмащував те багно по всьому схилу гори…

Ми дивилися на це все виряченими очима і диву давалися, як вожатим спало на думку посадити в буси дітей! А не повести їх, скажімо, трохи вище по схилу ПІШКИ?! Щоправда, дітям все це було явно по приколу, бо вони так і поприлипали до всіх вікон…

Врешті-решт, у когось здали нерви і буси розчепили (все одно толку не було ніякого) і вони один за одним поїхали вгору. Але “поїхали” це – не зовсім те слово… Вони обидва страшенно ревли, буксували і робили на дорозі вісімки і зигзаги. Кілька разів мені здавалося, що більший бус точно покотиться вниз, аж надто ним крутило. голова-кругом Але все, слава богу, обійшлося.

Коли буси від’їхали на достатню відстань, почали вирулювати і ми. Проте, ми з сестрою не сіли в машину. Вирішили не перевантажувати. посмішка на 32 А якщо серйозно, то цього разу вже навіть у мене почали здавати нерви, і я боялася, що буду верещати і заважати Олегу. У нас таке вже бувало. smile

Коротше, ми ішли з-заду і спостерігали за тим, як Олег намагався дати раду машині у тих щойно виритих траншеях.

То була суцільна ЖЕСТЬ! pulimetБули моменти, що я просто боялась на це дивитись…

Коли зустрілися вже вгорі, машина була в болоті аж по дах, а ми з сестрою були у грязьових масках мало не по пояс. wtf2

Додому (у Кам’янець) їхали просто офігіваючи від цього дня.

Зате є тепер що згадати. посмішка на 32

Advertisements

Posted 25.06.2015 by llevchenko in Хмельниччина

Tagged with

Озеро ТЕРЕБІЖІ /Славутський р-н, Хмельницька обл./   5 comments

DSC_9874

У неділю, 22 квітня, ми вирішили прогулятися лісом на велосипедах. Їхати просто так заради їхання smile  не хотілося, тому у якості мети ми обрали озеро Теребіжі, яке розташоване за якихось 10 км від Славути.

Погода видалася вельми примхлива – світило сонце, але небом пробігали загрозливі сірі хмари. Та все ж ми вирішили їхати, тим більше, що дощ прогнозували аж на п’яту годину дня посмішка на 32  

Ліс зустрів нас тишею, мокрою піщаною дорогою, присипаною торішнім листям, і квітами…

DSC_9849

DSC_9847

DSC_9848

Цього разу ми не брали з собою жодних карт, чи навігаторів – вирішили на свій страх і ризик керуватися тільки вбудованими компасами. Тим більше, що Google.maps показав нам доволі широку просіку, якою можна було без блукань під’їхати до озера.

Після кількох кілометрів лісом ми виїхали на роздоріжжя і побачили прямо по курсу таке “шоссе” (як виявилося потім, ця дорога веде прямісінько до озера)

DSC_9852

Але ми не поїхали цим шляхом, тим більше, що десь за кілька метрів від його початку видніли глибоченькі рівчаки з водою та досить пристойні калюжі. Я була хоч і на гірському велосипеді, але випробовувати його міць якось не хотілося…

Врешті ми повернули ліворуч (бо з цього боку дорога видавалася більш заїждженою) і поїхали по величезному березовому гаю. Проїхавши гай, побачили неподалік дуже доречний вказівник

DSC_9856

Праворуч від вказівника видніли якісь мочари

DSC_9857

Я спочатку було подумала, що це і є озеро, але Олег сказав, що по логіці воно має знаходитися ПОЗАДУ вказівника, і не помилився.

Ми трохи пройшлися, ведучи за собою велосипеди і нарешті побачили озеро Теребіжі

DSC_9861

Я хоч і не сподівалася побачити щось на зразок Синевиру, але і не думала, що озеро аж настільки пересохло. Це вже стала така собі невеличка калюжка поміж очерету. Шкода, звичайно, але це природній процес – була ямка, – і стало озеро; було озеро, і стане – болото. А болото потім перетвориться у ще щось. Обговорюючи усі ці глобальні природні катаклізми, ми влаштувалися на березі озера на невеличкий перекус.

Видання “Мале Полісся” – проектований національний природний парк України каже нам таке:

Гідрологічний заказник загальнодержавного значення ТЕРЕБІЖІ розташований у 8, 13, 14, 21, 27, 31, 33 і 34 виділах 64 кварталу урочища Теребіжі Голицького лісництва. Охоронний режим тут встановлено з 1995 року. Заказник займає площу 30,3 га.

Комплекс складається із 4 озер, які перебувають на різних стадіях заростання, підвищених грив між ними та прилеглих соснових лісів. Територія урочища – це колишня долина стоку льодовикових вод.

DSC_9863

Своєрідності ландшафту надають озера, на трьох із яких вже утворились болота різних типів і сформувався рослинний покрив, який характеризується унікальними флористичними особливостями. Тут представлена лісова, болотна, прибережно-водна, фрагментарно лучна рослинність. Тут зростають види з переліку рослин, які потребують охорони у Хмельницькій області – образки болотні, пухівка піхвова, комахоїдна рослина – росичка круглолиста.

На краях першого озера, яке є найменш зарослим, зростають ценози евтрофних боліт. Вони представлені угрупованнями очерету, рогозу вузьколистого, осоки омської. Найбільше наукову цінність заказника становлять виявлені в цих екотопах фрагменти ценозів дуже рідкісного виду – осоки богемської (Червона книга України). Це єдине існуюче місцезростання цього виду не тільки у Хмельницькій області, але й на рівнинній частині України. Для Малого Полісся цей вид раніше взагалі не вказувався.

DSC_9877

Раритетну ценотичну складову невеликих ділянок водних плес складають угруповання латаття сніжно-білого (Зелена книгу України), фрагменти угруповань, утворених ситником бульбистим (Червона книга України), їжачої голівки малої і пухирника малого, які охороняються у Хмельницькій області.

Лісова рослинність, яка розміщується на пагорбових підвищених ділянках навколо озер, представлена в основному, сосновими лісами, угруповання яких розміщуються в залежності від рельєфу. Найбільші площі займають соснові ліси зеленомохові, де зростають три види зеленоплаунових, занесені до Червоної книги України – дифазіаструм сплюснутий, баранець звичайний та плаун колючий.

Заказник Теребіжі має важливе наукове значення, як збережена унікальна екосистема.

DSC_9865

Після цієї фотографії я трохи розізлилася, бо весь час намагалася зловити момент, коли сонце вийде з-за хмари. Тільки побачу, що хмара велика, то – давай перелаштовувати камеру на похмуру погоду. Ще не встигну зробити фото, як – сонце вигляне знову. Я бігом перелаштовувати на сонячну, аж тут знову – хмара злюка Здається, – купи собі мильницю та й клацай нею. А нє, нам треба зеркалку… smile

Врешті (аби підняти собі настрій) я вирішила… вилізти на якусь сосну на березі, щоб сфотографувати якомога більше території озера (чи то болота), бо з берега було мало що видно за тими очеретами. Довелося відійти на іншу сторону Теребіжів, бо Олег сказав, що дивитися на це не хоче палець біля виска  велика либа

Таким чином, незважаючи на свій поважний вік ага я видерлася на якусь деревину (листяну, а не хвойну) і сумлінно просидівши там десь хвилин 15, змогла зняти тільки таке (сонця, йпрст, так і не дочекалась).

DSC_9868

Злізти вниз мене примусило не тільки небажання далі маневрувати між гіляччям, а і грім, який ні з того ні з сього так бабахнув, що аж птахи в небо поздіймались. Довелося бігом згортати посиденьки і втікати ближче до дому.

Доки Олег перепаковував сумки я встигла-таки зловити сонце і зробити ще кілька фото.

DSC_9878

DSC_9879

DSC_9880

DSC_9882

Після цього ми швидко покотилися назад до просіки, якою приїхали. Дорогою поглядали на захід, з боку якого на небі висіло якесь сіре жахіття, – боялися, що не попадемо додому до грози. У принципі встигли, бо дощ вперіщив вже як ми були біля під’їзду. Пощастило.

Наостанок карта (нарешті я вигадала спосіб обманути наш сервіс і викласти посилання на карту НЕ bing).

image