Archive for the ‘Польща’ Category

КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 5 день   Leave a comment

 

Інформація по підготовці до подорожі ТУТ

Перша частина подорожі ТУТ

Друга частина подорожі ТУТ

Третя частина подорожі ТУТ

Четверта частина подорожі ТУТ

П’ята частина подорожі ТУТ

Шоста частина подорожі ТУТ

Сьома частина подорожі ТУТ

Восьма частина подорожі ТУТ

Дев’ята частина подорожі ТУТ

Десята частина подорожі ТУТ

Одинадцята частина подорожі ТУТ

 

10 липня 2010

Вранці, як завжди, сідаємо на 304 автобус до Кракова. Оскільки сьогодні субота, то цей рейс іде в 9:11, що теж нам дуже підходить.

От так виглядає розклад на зупинці

PIC-0003

  Перша колонка – назва станції (чорним виділена та, де ви знаходитеся).

Друга – розклад у будні дні (перший стовпчик – години, другий і далі – хвилини).

Третя – розклад на суботу

Четверта – розклад на святкові дні.

Як бачите така схема дуже зручна. Та що там, – вона просто безцінна!

Навіть не уявляю, наскільки важко іноземцям у нас – ніколи не знаєш, чи той автобус вже був, чи він ще буде…. і якої давності взагалі табличка, якщо вона є… хм...

Заходимо в автобус і відразу ідемо до білетного апарата. Олег вкидає 3 zl (за один білет), і через якийсь час білет виходить… порізаний у лапшу витріщені очі

Ідемо до водія, – він каже, що знає про проблему. Бере рацію і на ходу щось говорить.

На наступній зупинці він виходить в салон і сам намагається дати раду апарату. Все без толку. Їдемо далі.

Я намагаюся купити білет у водія, але він відмовляється.

В салоні ще кілька таких самих як ми (що сіли і не змогли купити білетів), але вони спокійні, а в нас в голові вже блукають дурні думки про повторення вчорашніх приколів… мда.....

Сьогодні ми їдемо до Барбакана. Там маємо пересісти на автобус №152, який їде до аквапарку.

Не доїжджаючи дві зупинки до Барбакана – сходимо, бо вже нерви здають і не хочеться зустрічатися з контролерами. Сьогодні ми взагалі не налаштовані практикуватися у польській мові.

Проходимо по Плантах десь хвилин 10 до наступної зупинки.

На зупинці стоїть великий білетний апарат, тому ми вирішуємо купити білети на сьогодні і на завтра.

Запасаємося білетами і якийсь час чекаємо автобуса.

Їдемо.

Знаємо, що потрібна нам зупинка так і називається – “Парк Водний”.

Їдемо досить довго. Нарешті праворуч з’являється будівля аквапарку. Заходимо.

Відразу з права бачимо каси

DSC_2813

Повний (дорослий) білет на 1 годину коштує 21 zl, на 2 години – 31 zl. Ми беремо 2 білети на дві години.

Враховуючи те, що у нас є знижка (15%) від готелю, то за один білет платимо – 26,35 zl.

Нам дають пластмасові браслети і ми проходимо далі.

Деякі важливі моменти і правила поведінки у Водному Парку:

1. КАСИ – в касах є ближні віконця (для входу) і дальні (для виходу).

2. ПОКУПКА БІЛЕТІВ – біля віконечка каси є друкована інформація про розцінки.

Потрібно розбірливо сказати (або показати), який саме білет вам потрібен. Касир запитає вас, чи не бажаєте відвідати ще й сауну. Якщо вас це не цікавить – відмовляєтеся і йдете далі.

Турнікети перед вами відчиняться, якщо ви прикладете до вічка “циферблат” свого браслета.

3. РОЗДЯГАЛКА – знаходиться далі по курсу від кас. Ви ідете прямо і потрапляєте у велике приміщення.

Праворуч бачите сидіння, ліворуч – довгі ряди кабінок. Пробуєте, які двері відчинені і заходите.

Кожна кабінка має двоє дверей:

вхід

DSC_2808

і вихід

DSC_2809

На дверях такі замки

DSC_2810

Закриваєтеся, переодягаєтеся і забираєте з собою усі свої речі. До речі, тут ви вже можете взути якісь шльопанці (якщо ви їх взяли).

4. ШАФКИ ДЛЯ РЕЧЕЙ – знаходяться у кінці рядів із кабінками (після виходу з кабінки потрібно пройти по ряду і повернути ліворуч).

DSC_2807

У вас на руці браслет. Він має колір і номер (замість“циферблата” годинника). Ряди шафок також помічені кольором.

На торці кожного ряду є номер на чорному фоні: “з – по”. Шукаєте свій. Знаходите.

Кладете всередину усі свої речі (очевидно ви знайдете шафку відкритою, бо після себе їх переважно не закривають).

ЗАКРИВАЄТЕ: на дверці шафки є прямокутна кнопка і круглий ричаг. Ви закриваєте дверку, прикладаєте свій браслет цифрами до кнопки і повертаєте ричаг вліво. Якщо біля вас ніхто не галасує, то ви без проблем почуєте легке клацання і над ричагом у маленькому отворі з’явиться червоний індикатор. Перевіряєте, чи добре замкнули і прямуєте до виходу в басейн (проблем із замиканням не повинно бути, бо всюди є гарні інструкції російською і схеми; зрештою, хтось із відвідувачів також може допомогти).

Пізніше відкриєте шафку тим же способом – приклавши браслет до кнопки на дверці.

5. ДУШОВІ КІМНАТИ І ТУАЛЕТИ – від рядів шафок за рухом вліво є два виходи на територію басейну (під стелею ви зможете побачити синій вказівник, який читається: “водні атракції”). Вхід до басейну (і вихід з нього) проходить ТІЛЬКИ через душові. Лівий вхід – чоловічий. Правий – жіночий. Заходите.

Там велике приміщення, по периметру якого є місця для душу. Підходите до вільного місця і споліскуєтеся.

Душ вмикається круглим ричагом і вимикається автоматично. Якщо на вашу думку, ви недостатньо помилися, то вмикаєте його знову.

Біля кожного ричага є ємкості з рідким милом, тому свого мила брати не потрібно.

Напроти місць для душу є туалети (Олег розказував, що у чоловічому туалеті над пісуарами є надпис польською: “У своїх руках ти тримаєш весь світ” посмішка на 32 ).

Перед виходом із приміщення душових (і входом до басейну) є місця для дезинфекції ступнів. Це такі-собі невеличкі краники, з яких тече дуже хлорована вода. Над краниками є кнопка. Натискаєте на неї і підставляєте під струю кожну ногу по черзі. Після цього вже можна заходити до басейну.

ВАЖЛИВО: душ і дезинфекція – процедури обов’язкові. Їх виконання ніхто не перевіряє, але біля вас є інші люди, які бачать, як ви поводитеся.

АКВАПАРК

Тут є кілька басейнів. Крайні ліві – для малят і їх батьків.

DSC_2804 DSC_2803

У цій частині парку є водяні гірки, піраміда для “скелелазіння”, водяні пістолети, теремок… Взагалі, малятам тут просто рай.

Інші басейни і площадки – призначені для дітей і дорослих (дітей) і розділені по типу “вміють – не вміють плавати”).

З самого краю праворуч є басейн із 6-ма лежанками. Це – місця де вода періодично подається під тиском через різні отвори і ви отримуєте такий-собі масаж тіла (ми бачили людей, які по півгодини там вилежувалися, перевертаючись з одного боку на інший).

Трохи далі (теж праворуч) є басейн для тих, хто вміє плавати (там глибина більша – з моїм ростом 1,75 м вода була по шию).

Ліворуч від басейну з лежанками є невеликий басейн із вулканом – із дна там подається потужна струя води, а ще далі вліво – вихід (чи то – виліт) з внутрішніх спускових труб

DSC_2814

На кожному басейні влаштоване “гніздо” для працівника аквапарку, який спостерігає за тим, що робиться у його басейні.

Позаду водойми з вулканом зроблено “вісімку”, в якій є течія. Якщо просто лежите на воді, то вас несе за течією, ніби якийсь віночок на Івана-Купала. smile Всередині вісімки є водоспадик, через який вас також несе течія.

Ліворуч біля виходу із чоловічого туалету є ще один басейн, де можна зробити водний масаж. Тут є точки з вертикальним струменем води, позаду яких – пластмасові держалки. Можна вхопитися за них руками і повертатися до струменя тими частинами тіла, які потребують масажу. посмішка на 32

Позаду цього місця є Дракон, а за ним – вхід у спускові труби, які прокладені на вулиці (до речі, вони суцільні і вулиці з них не видно, як дехто може собі подумати).

DSC_2802

Є 4 входи до труб – 2 нижче і 2 вище. Починати спуск можна після того, як загориться зелене світло (тут є система датчиків і ви не почнете спуск, доки попередня людина не закінчить його і не відійде від виходу у басейні).

Входи у труби розміщені один напроти одного. Перед ними – червона лінія. Заходити за неї можна тільки коли загориться зелене світло над входом (це правило я спробувала сама і спеціально для мене вмикнули гучномовець і на весь аквапарк зробили оголошення і пропросили зайняти правильне місце. smile

Під “світлофором” на початку труби є інформація про складність траси (для дітей від 10 років, для дорослих), а також її довжину.

Щодо самого спуску – мене вистачило тільки на 2 рази. Виявилося, що я не фанат таких викрутасів.

Трохи наковталася води, трохи злякалася, особливо, коли відчула, що лечу не по “дну”, а по “стелі” труби… о боже!

Взагалі, це задоволення варте того, щоб спробувати. Сподобалося? їдьте ще.

У лівій частині парку є басейн, де можна пограти водне поло (є сітка)і баскетбол. Ліворуч від нього – стіна з кріпленнями для скелелазіння (зразу скажу, що вилізти ДУЖЕ важко).

За стіною, з іншого боку – доріжка з круглих подушок, якою треба переміщатися, тримаючись руками за протягнений зверху канат (це класний атракціон). Ще лівіше, позаду цього місця – інші виходи зі спускових труб.

Також по периметру аквапарку є кілька круглих ванн із надписами “zakuzzi solarkowe”. Заходите у “ванну”, сідаєте і через якийсь час вода починає “кипіти”.

У цих жакузі вода тепла, майже гаряча, тоді, як у басейнах вона прохолодна. А якщо вже обсохнеш, то взагалі здається, що вона холоднюча.

Усього ванн 6, не більше.

Оце, в принципі, і все.

З приводу того, що потрібно мати з собою.

Ми не дуже готувалися, тому не брали нічого, крім власне купальних костюмів. Зараз я вже з власного досвіду можу перекмендувати взяти:

полотенця (можна великі банні). Вони потрібні після душу, а також, щоб влаштуватися на лежанці (їх є кілька біля вікон).

Полотенце можна також повісити на гачечок, яких досить багато на стіні біля туалетів;

пластмасові (чи інші) шльопанці – їх можна взяти з собою до самих басейнів і потім залишити біля лежанки чи гачка з полотенцем (там тих шльопанців море). Крім того, якщо підете у туалет, то у шльопанцях буде зручніше, ніж ходити босими ногами по тій підлозі….

миючі засоби – беріть на свій розсуд, бо мило у туалетах і душових є. Я б порекомендувала взяти ШАМПУНЬ, бо після тієї води волосся виглядає, як щітка для побілки стін.

Взагалі, це у Кракові може бути прикметою – якщо у відповідному маршруті автобуса їдуть розпатлані люди, значить – з аквапарку. smile

надувні речі – можна взяти, якщо ви з дітьми.

фотоапарат, відеокамера – взяти можна, але багато ви не знімете. Від вологи об’єктив дуже швидко запотіває, крім того, освітлення у приміщенні аквапарку не найкраще і вам буде важко налаштувати щось серйозніше за мильницю.

Після двох годин бовтання у воді (за часом можна слідкувати по великому годиннику на одній зі стін) ідемо до виходу.

До речі, для першого разу 2-х годин більш, ніж достатньо. Та й взагалі, можна і однією годиною відбутися, якщо для вас такі розваги не в новинку.

Виходимо через каси, здаємо браслети і прямуємо до виходу.

Обходимо будівлю аквапарку. Ідемо в кінотеатр.

Зовнішні труби

DSC_2817

До речі, ТУТ сайт аквапарку (є розклади, розцінки, і все російською мовою).

У кінотеатрі наразі нічого цікавого не показують. Крім того, немає фільмів з оригінальним дублем англійською (а ми знаємо, що у Краківських кінотеатрах таке практикують), тому ідемо на вихід.

Повертаємося на автобусну зупинку і їдемо знову до центру міста.

Наша мета – музей інженерії.

До речі, ми потрапили в автбус, у якому у вікнах була вода (між двома склами). Це що – спосіб охолодити салон у спеку?

Доїжджаємо до району Казімеж і виходимо на першій-ліпшій зупинці.

Неподалік бачимо костел Св. Катаржини

DSC_2823 DSC_2826

Виходимо на Ринкову площу. Тут якраз якісь художні студії під відкритим небом

DSC_2829 DSC_2834

Нарешті приходимо до Музею інженерії (щоб його знайти довелося включити навігатор у телефоні).

Музей знаходиться за адресою вул. Sw. Wawrzynca,15 у боксах колишнього трамвайного депо.

Музей присвячений інженерії і міському транспорту.

Територія

DSC_2839 DSC_2837 DSC_2923

Експонати

DSC_2840 DSC_2843 DSC_2842 DSC_2844 DSC_2845

Перевірка, навіщо потрібні круглі колеса smile

2850

На цьому стенді, якщо вас двоє, можете перевірити і свої сили і справність механіки – один має зайти в ліфт, а інший – в колесо.

Той, хто у колесі повинен провернути його своєю ходою – і ліфт підніметься разом з пасажиром.

DSC_2855

Ще один тест для коліс

DSC_2856

Зубаті коліщата

DSC_2857

Тут ви натискаєте на кнопку і в колбах з’являються великі повітряні бульки (чиста магія!) посмішка на 32

DSC_2859

Тут – натискаєте на кнопку і кулі, які до того висіли на відстані, – притягуються

DSC_2862

А тут шарик висить у повітрі над трубою

DSC_2868

На цьому стенді можна скласти замок із великих подушок

DSC_2870

Переходимо в іншу залу. Тут виставлені авто- і мото- раритети

DSC_2878 DSC_2879 DSC_2882 DSC_2883 DSC_2884 DSC_2885 DSC_2888 DSC_2889 DSC_2891 DSC_2893 DSC_2897 DSC_2905

Весь модельний ряд

DSC_2899

Папа-мобіль

DSC_2906

У залі історії

DSC_2911 DSC_2912

Далі переходимо у трамвайні депо

DSC_2920 DSC_2921 DSC_2926 DSC_2928

Штурвал

DSC_2933

Салон

DSC_2934

Виходимо знову у місто.

Прямуємо до зупинки автобуса у Велічку. Наш шлях пролягає знову через Ринкову площу, бо я запримітила кілька потрібних крижок у магазинчику неподалік ратуші.

Дорогою бичимо таке

DSC_2935 DSC_2937

Лялькові пародії на Ринковій площі

DSC_2939 DSC_2941

Після приїзду у Велічку, трохи відпочиваємо і їдемо вечеряти. Сьогодні нас зовсім не мучить питання вибору ресторану і ми прямуємо у той же “Ва Банк”, де були вчора.

Цього разу ми хочемо скуштувати піццу, тим більше, що це одна з “фішок” закладу. Тут її готують у печі.

Піцца.

DSC_2945

До неї подають один бокал вина цілком безкоштовно. До речі, вино дуже пристойне.

До піци беремо ще й місцевого пива.

За все про все платимо 28 злотих. То взагалі халява, враховуючи розмір піцци і вино.

Після вечері прямуємо на Ринкову площу Велічки. Знаємо, що сьогодні тут має бути концерт (бачили оголошення у місті і в Кракові).

Перед змонтованою сценою розміщені ряди з кріслами. Там – місцева еліта на чолі з мером Велічки.

Ми ж влаштовуємося праворуч від сцени прямо на бордюрі площі.

DSC_2949

DSC_2946

Взагалі концетр нам дуже сподобався. Само-собою, що багатьох речей ми не зрозуміли через незнання мови, але ж музика перекладу не потребує…

У концерті брали участь оперні співаки, танцювальні колективи, був дитячий хор і джазові музиканти.

Вибрані фото (ті, що більш-менш вдалі)

DSC_2966 DSC_2975 DSC_2985 DSC_3013 DSC_3024 DSC_3028 DSC_3046 DSC_3057 DSC_3069

Закінчення концерту ми так і не дочекалися, бо хотілося виспатися перед завтрашньою дорогою.

Усю ніч спали як убиті (в принципі, як і у всі інші ночі тут).

Наступна частина подорожі ТУТ

КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 4 день, 2 частина   Leave a comment

Інформація по підготовці до подорожі ТУТ

Перша частина подорожі ТУТ

Друга частина подорожі ТУТ

Третя частина подорожі ТУТ

Четверта частина подорожі ТУТ

П’ята частина подорожі ТУТ

Шоста частина подорожі ТУТ

Сьома частина подорожі ТУТ

Восьма частина подорожі ТУТ

Дев’ята частина подорожі ТУТ

Десята частина подорожі ТУТ

 

Закінчуємо маршрут по Королівській дорозі і доходимо до Вавеля.

Вежа Сигізмунда (Кафедральний собор)

DSC_2655

Повертаємо праворуч на вулицю Kannonicza.

Натрапляємо на такий заклад (аж серце радіє!)

DSC_2658

У дворику

DSC_2660 DSC_2661

Далі по вулиці

DSC_2664

Дворик Археологічного музею

DSC_2665

Далі скеровуємося до вулиці Пілсудського – маємо потрапити на курган Костюшко.

Наразі нам потрібно знайти найближчу зупинку автобуса, який іде туди.

Дорогою бачимо таке

DSC_2668

Вавель з протилежного берега Вісли

DSC_2676

Бублики тут люблять не тільки місцеві жителі і туристи…. smile

DSC_2674

Нарешті знаходимо зупинку і приїжджаємо до Кургана Костюшко.

Капличка, що на передньому плані, слугує вхідними воротами на курган.

DSC_2685

Курган Костюшко насипали у 1823 році. Цегляну стіну, що оточує курган і мури збудували згодом австрійці.

Зараз у колишній фортеці розміщена радіостанція RMF.

DSC_2687

Вхід на курган платний. Білет коштує 8 zl.

Піднімаємося трохи вгору такими сходами

DSC_2723

А далі ідемо вже стежиною.

Зверху відкривається найкращий вид на місто і околиці.

DSC_2690

У центрі панорами – Вавель

DSC_2691

Трохи правіше

DSC_2719

Вид на район Krowodrza (зелене поле на передньому плані – Краківські Блоні, місце де влаштовують усілякі масові заходи під відкритим небом).

DSC_2697

Вид на плотилежний бік – десь там вже починаються Татри

DSC_2711

Спускаємося вниз і проходимося фортецею. На одній зі стін помічаємо таку табличку

DSC_2725

Так і не зрозуміли, чи це у них тут площа ім. Пола Маккартні, чи то місце, куди б він мав припаркувати свою машину, коли раптом заїде сюди…. посмішка на 32

Для дороги назад у місто маємо 2 варіанти – або звичайний автобус, або отакий поїзд

DSC_2732

Ми, звичайно, вибираємо друге. smile

Їхати у цьому чуді інженерії просто чудово! Дорогою можна все добре роздивитися і навіть пофотографувати, бо швидкість руху досить мала.

А водій на спусках ще й навмисно крутить рулем, від чого хвіст поїзда так і кидає в різні боки. посмішка на 32  Радість для туристів, особливо дітей, невимовна!

Єдине, що не сподобалося – мотор поїзда ДУЖЕ голосно тарахкоче. Ми сиділи десь у першому ряду, то аж вуха закладало. А так, транспорт суперський.

Поїзд привозить нас до Вавеля і звідти ми ідемо по набережній у Казимеж.

Дорогою натрапляємо на пам’ятник собачій вірності.

DSC_2740

Історія песика на ім’я Джок дуже схожа на історію вівчарика Хатіко з одноіменного фільму. Тому переповідати не буду.

Доходимо до Ринкової площі Казімежа

DSC_2741

Фонтан “Три музиканти”

DSC_2744

Черговий рояль

DSC_2750

Трохи ліворуч вдалині – костел Тіла Господнього

DSC_2747

Усі путівники наполегливо радять його відвідати. Кажуть, що його заснував сам король Казимир Великий і всередині костел надзвичайно гарний.

Цього разу ми не маємо сил, щоб переконатися у цьому, бо ноги вже просто не витримують.

Єдине, на що нам вистачає снаги, то це повернутися назад на Страдомську, щоб купити солодких сувенірів і відшукати зупинку автобуса на Велічку.

Заходимо в автобус. Апарат не працює, тому Олег іде до водія, щоб купити квитки. Водій дає 2 квитки і здачу, а вже потім ми помічаємо, що він продав нам міські квитки (Велічка ЗА містом), і якщо зараз зайде контролер, то у нас будуть проблеми.

Спокійно собі їдемо аж до самої Велічки. Після в’їзду у містечко на першій же зупинці заходить контролер і каже всім приготувати білети. Йопрст…!

До нас черга доходить уже перед самою нашою зупинкою і буквально перед виходом ми встигаємо пояснити, що ми не розуміємо польської, ми не місцеві і то водій дав нам такі білети….. Тітонька, яка сидить біля мене, допомагає переконати контролера, бо вона бачила, що білети ми купували у водія.

Зрештою, контролер нас відпускає (бо ж дурні туристи, що з них взяти) і каже, щоб наступного разу були уважніші. Ага. Будем.

Повертаємося додому втомлені і голодні, тому вирішуємо влаштувати свято живота в одному з місцевих ресторанів.

Сьогодні ми обираємо ресторан “Ва Банк”. У Велічці він знаходиться у недалеко від Ранкової площі на вулиці Сікорського.

Інтер’єр

DSC_2758

Нам роздають меню, але вчитуватися у польські назви страв зовсім не хочеться. Тим більше, що нам пощастило, бо сьогодні на вахті англомовна офіціантка. У такому разі запитуємо її, що б вона порекомендувала смачного і польського.

Дівчинка каже, що можна взяти філе в якомусь хитро-мудрому клярі та запечений стейк під овочами та сиром. Звичайно, до цього всього ще гарнір і салат.

На тому і порішили.

Не скажу, що філе і стейк то цілком “польські” страви, але після чисельних краківських кебабів і хачапурів, будь-яка нормальна їде потягне на національну. посмішка на 32

Доки чекаємо їжу – приносять напої. Сьогодні ми п’ємо пиво Окочім. Вже конкретно від нього зафанатіли.

Нарешті приносять страви. Отут, мої друзі, ми аж роти повідкривали.

Зверніть увагу на порції.

Салат

DSC_2767

Олегове

DSC_2768

моє

DSC_2769

+ на додачу до моєї страви була ще тушена капуста!

Не знаю, чи фото може правильно передати діаметр тарілки, але ми були просто в шоці. Я спочатку навіть засумнівалася, що настільки голодна, щоб це все ум’яти.

Ми трохи погигикали і взялися їсти. Коли вже зійшла нанівець перша хвиля голоду, почали закрадатися дурні думки про те, якою може бути ціна за такі об’єми. У нас, як на зло, у цей вечір були досить незначні суми готівкою. Впринципі, на нормальну вечерю вистачало, але ж не на ТАКУ!

Коротше, ми аж вивели з ладу мізки, намагаючись вирахувати, ціну, але чек нас знову ввів у ступор.

Сума була 68,50 злотих!!!! А ми боялися, що не впишемося у дві сотні. витріщені очі

При чому, ціни були вказані такі ж, як і в меню. Тобто, тут нема того, що в нас – ось вам риба за стільки-то гривень 100 грам, а по факту вийде втричі дорожче, бо це ж один кусок і т.д. і т.п.

Вже перед виходом ми запитали офіціантку, де можна купити бокали з логотипом Okocim, то вона, не довго думаючи, витягла з бару два таких бокали і подарувала нам. smile Ну від такого, ми взагалі полюбили і її, і ресторан, і Велічку і всю Річ Посполиту. посмішка на 32

Дорогою в готель вдалося ще помилуватися нічним містом

DSC_2779 DSC_2781 DSC_2787 DSC_2793

Після повернення у готель – ідемо на ресепшен, бо хочемо у google maps подивитися, де знаходиться аквапарк, а також пошукати адресу саду Станіслава Лема (я читала про це місце на якомусь сайті, але перед поїздкою зовсім не було часу уточняти деталі).

Нажаль, інтернет сьогодні чомусь не працює, але на ресепшені я знаходжу картку з рекламою аквапарку, яка при пред’явленні дає право на знижку у 15%. Беремо 2 таких рекламки і йдемо спати.

Наступна частина подорожі ТУТ