Archive for the ‘Львівщина’ Category

ЛЬВІВ: фото-враження…   3 comments

Сьогодні повернулися з поїздки до Львова.

Були там не у якості “туристів”, але незважаючи на це, знайшли час на невеличку прогулянку містом.

DSC_1551

 

DSC_1554

 

DSC_1557

 

DSC_1559

 

DSC_1562

 

DSC_1566

 

DSC_1563

 

DSC_1568

 

DSC_1573

 

DSC_1577

 

DSC_1581

 

DSC_1585

 

DSC_1598

 

DSC_1611

 

DSC_1615

 

DSC_1618

 

DSC_1622

 

DSC_1635

 

DSC_1631

 

DSC_1638

 

DSC_1632

 

DSC_1639

 

DSC_1640

Advertisements

Posted 04.11.2012 by llevchenko in Львівщина

Tagged with

ПІДГОРЕЦЬКИЙ ЗАМОК   Leave a comment

Гравюра П. Піллера

147

Перший раз ми були тут на початку літа 2009 року. Їхали з твердим наміром гарно провести час, але потрапили в таку грозу, що про оглядини місцевих красот годі було і думати – коли виїжджали з дому, припікало сонечко, а приїхали в Підгірці – холодний вітер, дощ, грязюка… Як на замовлення.

Не знаю, чи взагалі захотіла б вийти з машини, якби в багажнику (цілком випадково!) не знайшлася робоча куртка Олега, яку нам з сестрою довелося розділити на двох.

Тим не менше, можу сказати, що Підгірці варті того, щоб їхати сюди за будь-якої пори – те, що варто побачити, ви побачити і в сніг, і в дощ, і в сонячну погоду.

Село Підгірці розташоване на трасі Броди-Золочів,  за 17 км від Золочева, 23 км від Бродів і 13 км від Олеська.

Коли їдете з боку Бродів, то замок видніє ліворуч від траси на високому пагорбі (а якщо їдете зі Львова, то відповідно – виглядайте його праворуч).

Під час нашого другого візиту у Підгірці я купила книжку про це місце авторства Дмитра Чобота, якщо не помиляюся – колишнього директора краєзнавчого музею у Бродах. Книжка невелика, але містить достатньо інформації про пам’ятки Підгірців, а також багато старих і нових фото. Надалі всі цитати з неї.

Перш ніж продовжити – надам кілька корисних посилань на інформацію про місце:

http://www.p-castle.narod.ru/2Ukr.html – трохи дивно скроєний сайт, але цікаві речі можна знайти

http://sergekot.com/podgorcy/ – достатньо інформації і ФОТО

http://www.castles.com.ua/zamek_sobieskich.html – тут особливо багато старих фото інтер’єрів замку

http://tao.te.ua/2010/07/15/trip-landscapes-1/#more-754 – художні фото!!!

Лінки на пости в ЖЖ:

http://sergekot.com/podgorcy/ – велика кількість якісних фото!!!

http://taki-dila.livejournal.com/10046.html – суперскі фотографії

Отже, після Ясенова ми з’їжджаємо вліво з траси і піднімаємося на пагорб. Дорога тут досить стрімка, як у горах.

За якийсь час вибираємося на такий-собі майдан, де зліва бачимо костел, а праворуч у кінці алеї – замок. Машину залишаємо тут же і йдемо алеєю до замку.

На щастя до цього часу дощ вже перетворився у мжичку і ми швидко чалапаємо у своїх в’єтнамках по мокрих плитах доріжок – хочемо встигнути озирнутися доки дощ знову як слід не вперіщив.

Ось що каже книжка про село:

“Перша писемна згадка про Підгірці датується 1431 роком. Саме в цей рік відбулася знаменита оборона Олеського замку від наступу польської шляхти. В героїчній обороні Олеська взяли участь жителі навколишніх місцевостей: Старих Бродів, Кадлубиська, Смільна. Серед них був “Іван з Підгорець”, якого джерела ще називають Іваном Підгорецьким.

Хоч оборона Олеського замку була героїчною, все таки польській шляхті вдалось його здобути. Впав останній в Галичині оплот боротьби українців проти поневолювачів.

Намагаючись утвердитися на щойно загарбаних землях, польський король Владислав у 1440 році надає своєму вчорашньому противнику Івану Підгорецькому привілей на володіння селами Підгірці і Загірці.

У власності Підгорецьких Підгірці перебували до 1633 року, коли у нащадків Івана – оборонця Олеська, коронний гетьман Станіслав Конєцпольский купує Підгірці. Так у цьому році село переходить у повну власність польського шляхтича.

Згодом замком володіють родини Собеських, Жевуських, Сангушків, які купують підгорецький комплекс одні у других. Періодично у замку проводяться ремонтно–реставраційні роботи, а палац постійно поповнюється творами живопису, виробами з порцеляни. Тут утворилася велика збірка зброї XVI – XVIII століть, основу якої склали турецькі трофеї, здобуті польським королем Яном Собеським під Віднем в 1683 році…”

“…До 1939 року в Підгорецькому замку діяв приватний музей князя Сангушка, до речі, один з найбільших закладів такого типу у Європі. Після так званого “возз’єднання” Західної України з Радянською ансамбль Підгорецького замку переходить у власність держави. Постановою уряду Української РСР в 1940-ому році на базі історичних та художніх збірок у Підгорецькому замку створено державний музей. В роки Другої світової війни збірки музею були пограбовані німецькими окупантами. У повоєнний час в Підгірцях знову відновлює роботу державний музей, але незабаром його закривають. Рештки мистецьких та історичних збірок передають львівським музеєм. Найбільше експонатів Підгорецького замку зараз зберігається в запасниках ЛЬвівського історичного музею, музеї етнографії та художнього промислу, Львівській картинній галереї. Величезний архів Підгорецького замку, в якому, до речі, знаходилась чимала збірка листів українського гетьмана Івана Мазепи, ще у 1918 році був вивезений Сангушком у свій маєток Гумнисько коло Тарнова. Тепер цей архів зберігається у Кракові. Це щодо долі підгорецьких збірок. А доля самого замку розвивалася теж досить сумно. Після ліквідації музею тут створили санаторій для хворих туберкульозом людей. У 1956 році в санаторії виникла пожежа. Протягом трьох днів вигоріли всі розкішні інтер’єри. Два роки стояв замок без дахів. Ремонтні роботи завершилися у 1960-ому році, після чого замок знову використовувався для лікування хворих. Саме ця обставина не дозволяла використовувати замок в освітніх цілях…”

Отака сумна історія.

Взагалі у Підгірцях є аж 4 об’єкти туристичного інтересу – замок, парк, монастир та городище. І кожен зі своєю сумною історією .

До речі, коли готувала цей пост, то вирішила, що ми обов’язково мусимо навідатися сюди ще раз, як мінімум. Бо це ж сором який – не мати жодної пристойної фотографії парку і давньоруського городища! Мусимо їхати сюди ще й тому, що якраз недавно придбали новий фотоапарат. То заодно буде і нагода зробити багато гарних світлин.

Через відсутність фотографій інших об’єктів з Підгірців окрім замку, у цьому пості писатиму тільки про нього.

IMG_59774_thumb[4][1]

Його побудували “протягом 1635-1640 р.р. на місці старого укріплення, яке згадується ще під 1530 роком. Будувався замок під керівництвом відомих архітекторів Андре дель Акви і Гійома Левассера де Боплана за вказівкою тодішнього власника Бродів і Підгорець коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського – одного з найбільших магнатів польсько-шляхетської Речі Посполитої. Про призначення замку сповіщав напис латинською мовою на мармуровій таблиці при вході до нього: “Вінець ратних трудів – перемога, перемога – тріумф, тріумф – відпочинок”. Саме для відпочинку коронного гетьмана (головнокомандуючого всіма збройними силами Речі Посполитої) і був споруджений замок у Підгірцях. В сучасному розумінні це була своєрідна дача, бо головна резиденція коронного гетьмана знаходилась у місті-фортеці Броди…”

“…Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п’ятикутні бастіони.

Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку влаштовано каземати – приміщення для складів та різних служб.

каземати

09sem64_thumb[3]

Вимощена гладкими кам’яними плитами, покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами.

Ці тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а у випадку військової потреби – для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри.

IMG_63024_thumb[2]

Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими елементами якої є глибокий, обличкований каменем рів і земляні вали з бруствером, валганами та критою дорогою.

У XVII ст. палац був двоповерховий, а по його боках і в центрі знаходилися триповерхові павільйони і вежа. В першій половині XVII століття, під час реставраційних робіт, між павільйонами і вежею споруджено додаткові приміщення, добудовано зовнішні сходи і портики, від павільйону до павільйону споруда покривається однорідним дахом і перетворюється у триповерхову. Силует замку втратив свою радісно-зубчасту легкість. Споруда стала більш масивною та спокійною.

Реконструкція замку Ю. Нельговського і Т. Тригубової за обмірами 1951 р.

19be4[4]

Стрімкі дахи бічних павільйонів завершують вінця, на яких знаходяться мідні фігури: з правого боку стоїть Атлант, який тримає на своїх плечах земну кулю – Світ,

IMG_63059[4]

а з лівого – такий же Атлант тримає сонячну систему – Всесвіт.

IMG_63044[3]

У XVII ст. в’їхати у замок можна було через равелін, підйомний міст і головну в’їзну браму. Равеліни і міст ліквідовані ще у XVIIІ ст., але чудово збереглися в’їзна брама, збудована з тесаних каменів у стилі пізнього ренесансу. Тонкий рисунок різьби по каменю та окремі архітектурні деталі брами підкреслюють загальне враження витонченості і камерності всього комплексу.

Минувши браму, потрапляємо у невелике, але затишне і гарне, вимощене кам’яними плитами, внутрішнє подвір’я, яке зі сходу, півдня і заходу оточують каземати, а з півночі – велична споруда палацу. В правому куті знаходиться криниця глибиною 38 метрів, звідки вода черпалася за допомогою валяльного колеса…”

podhorcedziedziniec4_thumb[3]

“…У давнину палац складався з великих просторих залів. Все тут було прекрасне: долівка, декоративні стіни, мармурові портали і каміни, позолочені склепіння. Надзвичайно високу мистецьку вартість мали плафони стель, вони відзначалися багатим рисунком і профілями у вигляді рам та листя. Консолі, які підтримували плафони, були виконані у вигляді людських маскаронів, серед них одна зображувала обличчя короля Владислава IV. Різьблені плафони Підгорецького замку – єдиний приклад художнього столярства, який дійшов до нас у таких великих розмірах.

Зали отримали свої назви від кольору оббиття або від того, що у них знаходилось: “Жовта”, “Золота”,

“Зелена”,

podhorce_s_zielona4[3]

“Кармазинова”, (картинка, очевидно, знята вже після соціалістичного понівечення)

b8c80350b7c14[3]

“Китайська”,

5[3]

“Лицарська”

podhorce_s_rycerska4[3]

До речі, світлини колишнього облаштування залів Підгорецього замку, що блукають інтернетом, здебільшого взяті з унікального польського видання про Підгірці (більше ніж 500 сторінок + ілюстрації!), що так і називається. Можу похвалитися, що я вже замовила собі цю книжку на одному з польських сайтів, де можна придбати історичну літературу польською. Ціна трохи кусюча, але воно того варте. Як отримаю – обов’язково поділюся сканами з усіма, кому цікава дана тема.

Але повернімося до наших баранів.

“…Наприклад, в одній із зал на покритих турецькою тканиною стінах висіли венеціанські дзеркала в позолочених рамах. Ця зала так і називалася “Дзеркальна”. Майже усі зали прикрашали колекції виробів з порцеляни й кришталю, а також зброї. Згідно з описами замку кінця ХІХ ст. тут знаходилося близько 100 портретів та 200 картин.

На картинах, в основному, були зображені представники родин – власників замку – Конєцпольських, Собеських, Потоцьких, Жевуських та споріднених з ними шляхетських родів України і Польщі. Понад три чверті картин присвячені біблійним сюжетам. Серед них переважали картини видатного польського художника Шимона Чеховича, який в 1762 – 1767 рр. працював при дворі Жевуських в Підгірцях.  Решта картин належали до батального живопису, а також представляли різноманітні міфологічні, побутові та пейзажні теми. Це, здебільшого були копії картин Рафаеля, Тіціана, Джуліо Романо, Джорджоне, Рубенса, Караваджо, Сальватора Рози та ін…”

“…Частина картин підгорецької колекції була втрачена в роки Першої і Другої світових воєн, картини плафонів згоріли під час повоєнної пожежі. Незважаючи на важкі втрати, ціла низка полотен Підгорецького замку вціліла і тепер зберігається у Львівському історичному музеї та Львівській картинній галереї, окремі виставлені в експозиції музею “Олеський замок”…”

Ось деякі з картин, які могли б перебувати у Підгірцях (наразі підтвердження чи спростування цьому я не знайшла)

Ш. Чехович – Портрет Юзефа Міхала Масальського

jozef_massalsky4[4]

Ш. Чехович – “Поклоніння волхвів”

Poklon_Trzech_Krolichehovic4_thumb[2][1]

Ш. Чехович – “Покладення у гріб Христа

CzechowiczSzymon_p1731_ZlozenieDoGro[3]_thumb[1][1]

У 1663 році голландський художник Ян де Баен створив цілий ряд полотен історичного змісту, присвячений діяльності Станіслава Конєцпольського та важливим подіям того часу. Нажаль, знайти його роботи в мережі виявилося нелегким завданням… але мені таки вдалося відшукати деякі репродукції на сайтах кількох музеїв у Нідерландах. Сумніваюся, що ці картини мають хоч якесь відношення до Підгірців… Викладаю їх швидше для розуміння атмосфери, яка колись панувала у залах Підгорецького замку.

Baen_Witt_Victor_Medway4_thumb[2]

Poland09smollyandebaan5_thumb[2] Johan_De_Witt9_thumb[2]

“…Згідно з описами замку кінця XVIII – XIX століть, тут були чудові збірки холодної і вогнепальної зброї XVI – XVIII століть: шабель, мечів, ятаганів, списів, келепів, усіляких гармат, мушкетів, пістолів, лицарських доспіхів гусарів і рейтарів, захисних обладунків бойових коней. Особливо цінувалася колекція воєнних трофеїв, здобутих власником Підгорецького замку польським королем Яном Собеським у битві під Віднем 1683 року, серед якої був і намет турецького султана”.

До складу палацового комплексу входить і заїжджий двір, що є рідкісним випадком повністю збереженої споруди такого типу. Тут зупинялися прислуга панів та подорожні. Також у цих приміщеннях були корчми. На південному фасаді будівлі є сонячний годинник, який показує середньоєвропейський час (ми, нажаль, його не бачили – навіть не знали, що він там є…). Існує думка, що годинник був встановлений майстром годинникарем Павлом Добростанським, який у XVII жив тут при дворі Жевуського.

Крім заїжджого двору до замкового комплексу належить і костьол Воздвиження. Він був побудований у 1788 році за проектом Романуса на відстані 300 метрів від в’їзної брами замку. Виконаний костьол у стилі барокко. Його прикрашають 8 скульптур святих – портретів родини Жевуських.

IMG_59046_thumb[4]

Вид на костьол від замку (перепрошую за якість фото – я вже згадувала вище, що погода була винятково “сприятлива” для фотографування).

IMG_59254_thumb[3]

Наразі усередину замку потрапити неможливо (хіба вам попадеться особливо поблажливий охоронець), бо там проводяться реставраційні роботи. Недавно я натрапила на інтерв’ю з директором Львівської галереї мистецтв – Борисом Возницьким, датоване 2006 роком. У ньому він розказував про те, що робочі уже ліквідували всі зайві забудови і простінки (у колишньому санаторії приміщення були переділені на кімнати – двійки). Крім того, працівники галереї зробили інвентаризацію садової архітектури і проаналізували рослинний покрив парку. До речі, під час цих робіт знайшли піч, яка належить до часів Київської Русі.

Навіть якщо вам вдасться потрапити всередину будівлі – нічого особливого ви там не побачите. Частина колишніх красот вигоріла ще під час пожежі, іншу частину нахабно забілили і зафарбували кількома шарам емалевої краски, а все решта, що не добив час, розікрали військові – тут квартирував Золочівський гарнізон, службовці якого якраз і повивозили із замку картини, меблі, старовинні речі і навіть люстри…

Наразі у колишніх залах можна застати щось на зразок цього (усі фото не наші)

001444_thumb[2] 36986_1186423283_5443_p4_thumb[2] DSC007244_thumb[2]

очевидно це – оздоба каміна або дверей

46e328af6c36c59b6fdc43bcf222d6de2019[3][2]

До речі ця оздоба містить герб Конєцпольських (а точніше його частину).

Сам герб зветься “Побог” і виглядає так

Herb_Pobog4_thumb[2]

Затверджений він був у 1191 році. Підкова на ньому є символом лицарства (це ознака привілею воювати на коні і взагалі – бути вершником). Хрест – вказує на релігійну ознаку лицаря, бо він здобував перемогу над “місяцем” – язичниками і татарами, а відповідно, на нього чекала винагорода на небесах за виконання божої волі. Отак.

У верхній частині герба – лицарський шлем і дворянська корона. Над ними – повернена вліво собака в ошийнику (на сворі).

Взагалі цим гербом з деякими змінами користувалося дуже багато старовинних дворянських родів Польщі. Ті ж Жевуські, які також володіли замком у Підгірцях мали подібний герб. Щоправда, називався він “Кривда” і містив аж два кавалерійських хрести. При чому, один з них не мав одного кінця. Вікіпедія каже, що це пояснюється злочином, який вчинив хтось з представників роду (це ж пояснює і назву). “Кривда” також замість собаки має три страусові пір’їни. Пояснення їх присутності я ніде не знайшла.

Герб “Кривда” видно на оздобі воріт замку (в нижній частині)

IMG_63035_thumb[4]

В оригіналі він виглядає так

Herb_Krzywda4_thumb[2]

Наостанок ще кілька фото замку

IMG_59184_thumb[3] IMG_59824_thumb[4] IMG_62974_thumb[3] IMG_59207_thumb[2][1]

IMG_59794_thumb[2]

Також додаю дві старих світлини замку:

малюнок Наполеона Орди

Podhorce4_thumb[2]

і фото вояків (не хочу нікого образити, але чи це бува не ті, що тут добряче “похазяйнували”?)

зацініть того, що позує на перлах ліворуч 🙂

11964_thumb[2]

Posted 18.01.2011 by llevchenko in Львівщина

Tagged with