Околицями ВОЛОВЦЯ /Закарпаття/   Leave a comment

На другий день нашого перебування у Воловці склалася порівняно похмура погода, проте з проясненнями. Саме ці “прояснення” вселили в нас неабияку надію на хороший день і спонукали здійснити перший гірський велосипедний виїзд за доволі простим маршрутом – ми запланували всього-навсього обійти-об’їхати сусіднє село Канора. Але зробити це захотіли саме по гірському хребту.

Я пишу про цей план в минулому недоконаному часі, бо як завжди у нас – не так сталося, як гадалося. хм... Але про все по порядку.

У путівничку ВЕЛО-Карпати я знайшла маршрут №36, який одразу полюбила за його протяжність (18 км), рівень складності (2 за шкалою від 1 до 6) та набір висоти (516 м). Щоправда трошки збентежив показник покриття – 4% асфальту і 96 % ґрунту, але я урочисто вирішила, що а хулі нам?… одуванчик посмішка на 32

 

Маршрут розпочали безпосередньо від нашої домівки. Спершу попрямували до перевалу Менчил, що знаходиться НАД Воловцем у напрямку Верхніх Воріт.

Підіймаючись вгору доволі крутеньким серпантином, зупинялися на поворотах для фотографування навколишніх красот.

DSC_5588

DSC_5591

DSC_5593

Шматочок серпантину уже майже перед самим перевалом.

DSC_5600

Відверто кажучи, я навіть не знала ЩО фотографувати (і як). По-перше, усе навколо – кожна гора, смерека, чи навіть корова, викликала у мене якісь дитячі емоції, тому я клацала (та ще й примушувала Олега) усе підряд без розбору. посмішка По-друге, “прояснення” про які я вже згадувала, сприяли жахливим засвітлюванням усіх зображень. Практично на усіх світлинах небо виходило сірим, ніби консистенції киселю. Про кольори зелені взагалі мовчу. злюка Тому довелося перед опублікуванням трохи “допрацювати” майже усі світлини.

Робилося це наявними засобами і трошки вандальським методом, але вже як є. мда.....

DSC_5603

DSC_5606

На перевалі Менчил ми скерувалися праворуч по бетонованій дорозі до газокомпресорної станції. Їхати велосипедами стало неможливо – МЕГА-крутий підйом та ще й із глибоченькими рівчиками у швах бетонки.

DSC_5612

Воловець почав потроху ховатися за обрисами гори, а бетонка перестала дертися вгору і ми знову сіли на велики.

DSC_5614

Після шлагбаума газокомпресорної станції ми скерувалися праворуч і за якийсь час знову стали на ноги – їхати стало знову неможливо. По-перше – ми вкотре почали дертися вгору (на гору Корну), по-друге – шкода було і себе і велосипедів на суміші ґрунту і каміння, а по-третє – “прояснення” закінчилися і почав накрапати дощ… непонятка...

DSC_5622

Праворуч внизу показалося село Канора.

DSC_5621

Тим часом дощик почав перетворюватися у дощ і ми одягли дощовики. Ще трошки просунулися вгору і вийшли на пологу частину дороги. Але особливо радіти не було чому, бо перед нами все частіше почали з’являтися рови і канави, свіжопрокладені місцевими лісорубами.

Дійшли до невеличкої полонинки.

DSC_5624

З неї побачили протилежну гору, якою повинні були зійти в село Канора.

DSC_5623

Під тим же дощем просунулися ще трохи вгору, при чому, вже не особливо звертаючи увагу на те, КУДИ ступаємо – по обох коліях вже зашуміли маленькі потічки і сухої поверхні враз не стало. сумний

За показником кілометражу ми були вже на середині маршруту. Це додавало енергії, але дощ почав потроху перетворюватися у зливу і нам довелося навіть сховатися під листям дерев.

Коли здалося, що злива трохи вщухла ми посунули далі, аж доки не натрапили на таке…

DSC_5627

Може і при таких справах, я знайшла б варіанти обходу, але ми помітили, що одна з вело-сумок почала промокати. Сумка від фотоапарата також “попливла” і мені довелося начепити її разом з усім причандаллям на себе під дощовик. Більше того, у нас повністю позабивалися багном гальма і якби трапилася випадкова нагода їхати з гори, то їх довелося б ретельно вимивати…

Коротше, здоровий глузд таки переміг і ми повернули назад. плаче, витирає носа

Коли дійшли до полонинки, то застали там “бобик” і зіл, навантажений колодами, які якраз перед нашим приходом розквасили дорогу ВДОСКУ. о боже! Іти тепер довелося не тільки під сильним дощем, то ще й по котики в грязюці. злюка Пішли практично по самій середині, бо вже не було сенсу блудити по обочинах.

Коли зійшли до газокомпресорної станції (витратили на це десь півгодини), то почалася злива просто ВСЕЛЕНСЬКОГО масштабу. Я б навіть не сказала, що лило “як з відра” – лило, як з кількох ванн одночасно… мда.....

Але варіантів було аж один. Тому, дійшовши до бетонки, ми сіли на велосипеди і погнали в напрямку перевалу (благо, за час спуску гальма помилися природнім шляхом практично до своєї первозданної чистоти).

Уже перед перевалом змушені були пройтися пішки, бо через ріки води неможливо було вгадати, де в бетонці вибоїни (а дорогою туди ми помітили їх немало).

На перевалі знову сіли на велосипеди і на свій страх і ризик погнали вниз.

Скажу відразу – ще раз повторювати такий фортель я не хочу. нєєє Мені досі моторошно, як згадаю той спуск по серпантину, на якому навіть асфальту не видно – одна суцільна ріка води, особливо на поворотах.

Дорога стара, стоків немає, їдьте, як хочете. Коли гальмувала у тій воді, то сама з собою билася об заклад – знесе-не знесе…

Але потік ріка на дорозі, то ще півбіди. Дощ лупив такий, що світа божого не було видно. Не допомагали ані окуляри, ані дашок на шоломі. А дощовик, то взагалі одне названіє. Ніц нема від нього толку при такій погоді і такій швидкості.

Аби краще описати той наш спуск, можу запитати – чи пробували ви коли небуть митися в дощі та їсти і пити його одночасно? ніфіга

Коротше, додому приїхали мокрі до… не ризикну згадати нижню білизну, бо вона промокла також. посмішка на 32

Зараз згадувати це особливо весело, бо коли ми вирішили повертати назад, я ще якийсь час хнюпала, що мовляв на цьому маршруті потрібно під кінець переходити гірську річку, а це так незвичайно і ми тепер цього не спробуємо…

То на тобі – річка пройшла через нас. посмішка на 32

Advertisements

Posted 29.08.2014 by llevchenko in Закарпаття

Tagged with

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: