КАРПАТСЬКА ВІДПУСТКА: Селиська сироварня і “Колиба Опришків” /Хустський р-н, Закарпаття/   1 comment

На наступний день після відвідин оленячої ферми я запланувала аж кілька маршрутів залежно від погоди, бо в середині вересня вона якраз така, що ніколи не вгадаєш до котрої години протримається ранковий ясний день.

В переддень, приміром, ми мусили місити болото і дертися в гори під дощем, а поверталися вже мало не під пекучим сонцем. А вночі знову вперіщила шалена злива і, періодично прокидаючись від грому і блискавок, я думала проте, ЩО ми будемо робити, якщо усе це неподобство розтягнеться і на наступний день. непонятка

На ранок усе вже заспокоїлося (принаймні в сенсі шуму) тому одразу після сну я першим ділом визирнула у вікно нашого номера, щоб оцінити масштаби “стихії”. посмішка Але “визирнула” це не зовсім правильне слово, бо у нашому номері під мансардним дахом було єдине вікно, розташоване якраз у похилій частині стелі. Тому, аби “визирнути” у нього, мені довелося балансувати на краєчку бильця і мало не скрутити собі в’язи, аби зробити ці фото:

DSC_3762

DSC_3763

Взагалі-то можна було б зійти в ресторан до сніданку і там по-нормальному глянути на вулицю… Але це не мій стиль. одуванчик посмішка на 32

Словом, ми вирішили (по фото) застосувати програму для СОНЯЧНОГО дня. В результаті виявилися ТРОШКИ не праві, але то – дурниця.

Після сніданку ми швиденько склали речі і вже в 10-ій годині покотили з Хуста у напрямку Ізи. А далі – скерувалися на Нижнє Селище до першої мети сьогоднішнього маршруту – Селиської сироварні.

Інформацію про це цікаве підприємство я вперше зустріла тут – http://www.seliskasirovarnia.com.ua/

А ще вельми багато інформації про сироварню та світлин з неї можна знайти –

тут – http://okrest.livejournal.com/107110.html?page=2

і тут – http://rbrechko.livejournal.com/190675.html

Власне, з такими джерелами мені можна навіть ніяк не коментувати власні фото посмішка

DSC_3765

Готуючись до поїздки, на багатьох сайтах я зустрічала інформацію про те, що екскурсію потрібно ЗАМОВЛЯТИ. Отож, після першої доби у Хусті я зателефонувала до сироварні і там мені (здивовано) відповіли, що екскурсію проводять за наявністю людей. Тобто, – приїжджайте і там побачимо.  чухає потилицю Так ми і зробили.

Доки добиралися до Нижнього Селища, розпочався такий собі “обнадійливий” дощик, від якого ми зрештою сховалися під дахом сироварні. Трошки зачекали, доки надійшло ще кілька людей, а тоді до нас вийшла одна з працівниць і розпочалася екскурсія.

На вході довелося зняти верхній одяг (наші курточки були до всього ще й мокрі, так що – ОК) та одягти біленькі халати.

Вже пересуваючись приміщеннями, я мимоволі фіксувала певні моменти, що стосуються харчової безпеки продуктів (стикаюся з цим по роботі), тому тепер можу сказати, що до виконання відповідних стандартів тут ставляться дуже серйозно. показує клас!

DSC_3768

Під час екскурсії майже не було можливості фотографувати, а, правду кажучи, навіть не хотілося. Зараз я взагалі схиляюся до того, що варто було б мати диктофон (або врешті-решт активувати його на телефоні), бо більшість почутого зазвичай чарівним способом вивітрюється з голови, як тільки ви скеровуєтеся у зворотному напрямку. Крім того, якщо екскурсія плавно переходить у дегустацію, а тоді у шопінг (в сироварні є імпровізований магазин), тоді я гарантовано забуваю до 90% інформації. посмішка

А про майже річну затримку зі звітом я взагалі мовчу соромиться посмішка на 32

DSC_3767

В кінці екскурсії працівниця сироварні розказала нам про місця в інших регіонах України, де ми можемо придбати Селиський сир. Таких місць виявилося аж зовсім небагато. сумний2 Кияни і жителі сусідніх міст можуть купити його тут – http://www.organicera.com.ua/

В нашому ж регіоні (Хмельницька область) дистриб’юторів наразі немає. Найближчі варіанти у Львові, але це на тій же відстані, що і Київ, так що по-барабану.

А сири, до речі, ДУЖЕ смачні. Ті, що ми куштували, були НЕ солені і з дуже насиченим ароматом, а відтак – наші дорожні сумки після екскурсії стали набагато важчими. посмішка на 32 В сироварні ми накупили трохи сиру із тих варіантів, що сподобалися під час дегустування. Потім, після повернення додому, потроху роздали їх у якості подарунків рідним, решту – залишили собі (а одну голівку зжерли в готелі у той же день соромитьсяням-ням).  До речі, усім “обдарованим” сири дуже сподобалися. А це вже показник. посмішка

Але повернуся до подорожі.

Вийшовши на вулицю після екскурсії, ми застали там справжню грозу, яку втім навіть не ризикнули перечекати. Ми осідлали велосипеди і покотили назад у напрямку Хуста. Оскільки наш одяг не встиг як слід висохнути після дороги сюди, а нова злива його ще більше обтяжила, то їхати нам було, м’яко кажучи, мокрувато. закриті очі Тому, побачивши вказівник до “Колиби Опришків”, ми одразу скерувалися праворуч, сподіваючись трохи обсохнути і, погрітись (якщо пощастить).

Зараз я думаю, що іноді погана погода якраз для того і дається, щоб ви звернули зі шляху і знайшли несподівану схованку у якомусь цілком чарівному місці. Того дня якраз таким місцем для нас стала “Колиба Опришків”.

DSC_3781

Завернувши у двір колиби-готелю, ми покинули велики на вулиці і поспішили всередину. А там застали таке –

DSC_3787

DSC_3789

DSC_3795

Не можу передати словами, як мені сподобалося усе це – шкіри на лавках, рушники і мішковина замість скатертин, різьба по дереву, соляні лампи, мангало-багаття посередині колиби… Я навіть завагалася, що робити першим – фотографувати, знімати відео, чи робити замовлення. Але найбільше нас вразив музичний ряд.

DSC_3791

Вже чекаючи, коли принесуть їжу і слухаючи запис, ми зрозуміли, що тут “крутять” історичні передачі про опришків, “розбавляючи” їх народними піснями. Щодо передач, то ми слухали і дивувалися, скільки ще всього не знаємо з історії нашої батьківщини.  А що ж до пісень, то тут я була просто в захваті! падає в обморок Усі з прекрасними глибокими текстами. Про виконання я взагалі мовчу…  І усе це в одній тональності з дизайном та атмосферою закладу. показує супер! двома руками Гадаю, що це і є те, що слід називати – “в українському стилі”. ага

DSC_3793

Доки готувалися страви, ми пройшлися територією і зняли мокрі атракції.

DSC_3783

DSC_3774

DSC_3778

DSC_3775

Зрештою, їжа –

ГРИБНА ЮШКА

DSC_3797

СУП З БАРАНИНИ

DSC_3798

КАРТОПЕЛЬКИ “ОПРИШКИ” з топленим маслом (картоплинки зліплені з пюре і муки. з маслом чудово смакують)

DSC_3800

СИРНИЧКИ, чай і горілка (гарний корок)

DSC_3802

Дуже сподіваюся, що по фотографіях видно ЯК приємно ми провели час.

Якщо ж ні, то тут додаткові докази того, що “Колиба Опришків” – чудове місце посмішка:

https://www.youtube.com/watch?v=-AMLfRWsyUc – відео з колиби

http://vk.com/club48910638 – сторінка ВКонтактє (там є деякі треки)

http://baseofmp3.com/?q=%EE%EF%F0%E8%F8%EA%B3%E2 – ще посилання на різні треки

https://www.youtube.com/watch?v=YHr9dcMK-A4 – репортаж про колибу

Ну і карта місцезнаходження

Після колиби, добре попоївши і обсохнувши, ми вирушили в Хуст. Гроза до того часу майже закінчилася, залишивши по собі тільки туман і розсіяне світло.

DSC_3816

У такому разі після повернення в Хуст ми вирішили відвідати ще одне місце туристичного інтересу. Що з того вийшло – далі.

Advertisements

One response to “КАРПАТСЬКА ВІДПУСТКА: Селиська сироварня і “Колиба Опришків” /Хустський р-н, Закарпаття/

Subscribe to comments with RSS.

  1. Сложилось впечатление что меня просто обобрали. Побывал там только потому что это был один из пунктов в экскурсии. Локация – равнина, внутри села, вокруг неопрятные хозяйства соседей. Сам комплекс – сплошное бутафорство и отсебятина дизайнера. Чем то аутентичным – даже не пахнет. К чему там деревянные пушки? золотая декоративная штукатурка? и корявые безвкусные макеты крепостей? озеро размером с ванну и мостик через него? – я так и не понял. Хозяин нас встретил холодно и высокомерно. Видимо “звезду словил”, или он местный авторитет? – что для нас, приезжих – как бы совсем не показатель. Особо впечатлили самодовольные фото того самого хозяина по всему комплексу. Кстати там недалеко “долина нарциссов” – видимо неспроста. Еда – жалкое подобие местных блюд. Это если бы их я сам у себя дома готовил, на электрической плите, по рецептам из интернета. И то – получилось бы лучше! Так как даю гарантию, что блюда были разогреты а не приготовлены – были подсушены и неравномерно прогреты. Вино которое подали – к местному ничего не имеет. На вкус – дешевое чилийское. Одним из сюрпризов также был счет. Оказалось что цены в меню не верны. За эту сумму – я поем в хорошем Киевском ресторане, и еда будет прямо с плиты а не с микроволновки 😉

    Владимир

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: