ГРУЗІЯ: перший день (вечірній Тбілісі)   3 comments

ГРУЗІЯ: організаційне

Аеропорт у Борисполі зустрів нас новими розв’язками, терміналами і паркувальними майданчиками. Взагалі він ДУЖЕ змінився відколи ми бачили його востаннє. Ми не змогли оцінити УСІХ змін, адже поспішали зареєструватися і вийти із галасливого центрального залу, але те, що ми побачили, здивувало своїм незвичним розмахом.

До столів реєстрації довелося іти імпровізованим зигзагоподібним коридором, в якому усі пересувалися в поміж роздільними стовпчиками, тягнучи за собою пожитки. У багатьох сумки були перемотані стрічкою і скотчем, – це ніби-то додаткова упаковка для кращої безпеки багажу. Столики, де можна так упакувати свої валізки, ми бачили в кількох місцях центрального залу. Коштує така послуга 40 грн. за одну одиницю багажу. Не знаю, наскільки надійна ця упаковка (її можна при бажанні зняти і перепакувати?), але ми вирішили цього не перевіряти – все одно в нашій єдиній валізі не було нічого такого, що було б варте додаткової мороки. Усе найцінніше ми взяли у ручну поклажу.

Після реєстрації ми ще трошки поблукали по залу очікувань, а далі – пройшли в літак. Жодного “шмону” при цьому не було.

Після розміщення в салоні літака ми виявили, що летітимемо бразильським літаком EMBRAER 195, який, до слова, перевершив усі наші сподівання. Без перебільшення, це – просто МЕГА-літак (особливо у порівнянні з тією тарапунькою, якою я кілька років тому летіла у Францію). Тут вам і зручні широкі сидіння, і достатньо місця для ніг і хороша вентиляція… + крісла розміщені по-двоє. Що ще треба?… Словом, тільки ним би і літала. посмішка

Кавказькі гори я почала виглядати вже через 10 хвилин після зльоту посмішка на 32 Але практично впродовж усього шляху небо було затягнуте хмарами і я могла споглядати тільки таке

DSC_0168

DSC_0173

Трохи розвеселив нас перекус. Я навмисно не написала “їжа”, бо те, що дають в літаку, придатне тільки для того, щоб трошки підтримати життєві сили доки ви не долетите до пристойного шматка м’яса.

Аеросвіт частує своїх пасажирів кількома шматочками шинки, ковбаси і сиру, невеличкою порцією “типу-салату”, булкою (яку можна помазати маслом), скляночкою води (або соку) і цукеркою посмішка (бізнес клас додатково має ще вино).

DSC_0169

У Тбілісі ми прибули рівно через 2 години 40 хв після вильоту з Києва. Перше, що нас вразило – аеропорт. Він здався таким маленьким і тихеньким…  Ну, чисто обласне льотовисько десь, скажімо, в Кіровограді. посмішка на 32

Після отримання багажу (який не згубився і не зменшився) ми попрямували до виходу, де відразу ж побачили нашого водія з табличкою “FAU travel”. Ми завантажилися у машину і попрямували у напрямку Тбілісі. Дорогою водій показував нам цікаві споруди і розказував про видатні місця, повз які ми проїжджали. Також розпитував про Україну і чому ми вирішили провести відпустку саме тут. посмішка

За якихось 20-30 хвилин ми прибули до готелю, попутно зробивши зупинку на обмін валюти (водій показав нам обмінник із найбільш вигідним курсом долара).

Нашим пристанищем у першу ніч в Грузії виявився готель Kartli, що розташований у тихому старому районі Тбілісі, де не чути шуму автомобілів і галасу великого міста. Ми розмістилися в номері (двох-спальне ліжко, кондиціонер, телевізор, ванна-туалет-душ) і трошки перепочивши, попрямували у готельний ресторан – дуже хотілося якомога швидше бігти за враженнями, але треба було хоч якось підкріпити сили.

Ресторанське меню нас трохи ввело в ступор, бо усі пропоновані страви були НЕ з грузинської кухні. Більше того, нам вдалося-таки знайти хачапурі, але і тут спіткала невдача – у меню були “німецьке”, “голландське”, “турецьке”, “французьке” та ін. хачапурі, які, судячи з переліку інгредієнтів, були просто “переспівом” відомої страви. Ми вирішили, що таким чином, ресторан вирішив задовольнити чисельних іноземних туристів, яким у Грузії може захотітися “дому”…

Коли офіціантка прийшла приймати замовлення, Олег спитав її, чому  в ресторані немає ГРУЗИНСЬКОГО хачапурі. Жінка відповіла, що воно є, просто у меню не вказано мда.....У такому разі ми замовили 2 салати (Nicoise і Caesar), 250 г білого вина і 2 грузинських хачапурі.

Вино принесли першим, і доки ми його дегустували, нам подали салати. Тут, дорогі мої, ми осягнули широту грузинської душі…

Цезар

DSC_0178

Нісуаз

DSC_0177

А потім принесли хачапурі… 2 штуки… переляканий

DSC_0180

Що сказати?…

Ми осилили обидва салати (довелося одне-одному допомагати) і по шматочку хачапурі. Але навіть після цього відчуття було таке, ніби ми обоє, як той вовчик з мультфільму “Жил был пес”. Явно перестаралися із дозуванням посмішка Решту шматочків хачапурі ми попросили упакувати і забрали їх з собою. За усю вечерю заплатили 48.50 ларі (близько 242 грн.). Без коментарів.

Перед виходом з ресторану довелося ще домовитися про сніданок на наступний день – ми мали виїжджати в 7.30 ранку, тому попросили, щоб сніданок, по можливості, приготували на 7.15 (в нормальному режимі його подають тільки з 8 години). Адміністратор без питань погодилася допомогти і сказала, що в 7.15 сніданок буде чекати нас у ресторані.

Після цього ми пішли блукати вечірнім містом. За відсутністю інших орієнтирів, вирушили у напрямку проспекта Руставелі, попутно хапаючи очима усе, що відбувається навколо, а особливо те, що НЕ ТАКЕ, як вдома.

 

/ліворуч – Будинок Кіно, по центру – телевізійна вежа, праворуч – McDonalds/

DSC_0181

/вид на місто з площадки поблизу готелю Radisson/

DSC_0185

Взагалі цього дня ми зробили досить багато цікавих спостережень, які, як не дивно, підтвердилися протягом подальших днів перебування у Грузії. Більшість спостережень першого дня стосується дорожньої, так-би-мовити, обстановки. Наприклад, ще на шляху з аеропорту ми помітили, що наш водій не особливо заморочується з приводу людей на пішохідному переході. Тобто, іде собі по переходу людина, але вона ще не дійшла до нашої смуги руху (і не встигне дійти так, щоб ми зіткнулись), значить – швидкість можна НЕ збавляти. непонятка

Ну, воно ніби і так, але ж у нас в автошколі як вчать? – якщо пішохід поклав на “зебру” щонайменше великий палець ноги, то водій має зупинитись перед переходом і чекати, доки пішохід почне переходити дорогу (або передумає і забере ногу).  Більше того, я навіть знаю випадки нездачі іспиту, коли учень не призупинився перед пішохідним переходом, поблизу якого НА ТРОТУАРІ стояла жіночка, що “мала намір” у подальшому перейти дорогу…

Не буду далі зупинятися на цій темі, але уподовж наступних кількох днів я ніяк не могла звикнути до цього явища, і відносно розслабитися, переходячи дорогу. Я постійно її перебігала, бо мені здавалося, що на мене хтось несеться. От, що значить – зашугана людина.

Друге спостереження також стосується пішохідних переходів – ми помітили, що дуже часто їх просто НЕМАЄ. Тобто вони є, але не там, де це логічно потрібно, а на відстані десь 1 км… Через цю проблему у наш перший вечір у Тбілісі ми були змушені накрутити кілька зайвих сотень метрів. Та що там метрів… Зараз мені здається, що ми навіть пару кілометрів рубанули тільки через те, що не могли перейти широкої вулиці чи проспекта, бо не було ні наземного ні підземного переходу. Ми бачили, як місцеві просто собі проходять через ряд машин, затримуючись на роздільній смузі, але повторити подібне ми так і не наважились. То була чисто катастрофа! Вже потім, коли ми розповідали про це грузинам, вони погоджувалися, що дійсно – проблема є, причому повсюдна. Звідси висновок – у прогулянку містом треба брати з собою багато води, щоб не бути як той захеканий песик влітку посмішка

 

/фонтан у парку Пушкіна напроти площі Свободи/    ех… нема штатива плаче, витирає носа

DSC_0192

/чудово вписані у “сучасну” архітектуру залишки старих фортечних стін/

DSC_0195

До наших “дорожніх” спостережень можна віднести і факт, що усі без кінця сигналять. Схоже, що тут це і привітання і “посилання” і прохання дати дорогу. Виглядає усе трохи дико, бо ж не знаєш, чи то до тебе, чи до когось іншого, і що це взагалі означає… Олег сказав, що то була добра ідея не брати машину, бо в перший же день довелося б постійно смикатись в різні боки.

Ще ми помітили дуже багато поліції на вулицях і патрулів на дорозі. Поліцейські тут стоять через кожні 200-300 метрів, на перехрестях, у парках і скверах. ТАКОЇ кількості поліції ми ще не бачили. Спершу подумали, що таке тільки в центрі столиці, але потім змогли переконатися, що це не так. На додачу до “ходячих” є ще й поліцейські “на машинах”, які катаються (на новеньких Skoda Octavia A5!) і з мигалками зупиняють явних порушників правил. В один з наступних днів ми спостерігали картину, як поліцейська машина проїжджала повз припарковані автомобілі, щось жваво вигукуючи у гучномовець. Ми запитали знайомого грузина, в чому справа, і він пояснив, що поліція звернулася до власників, щоб вони прибрали свої автомобілі з проїжджої частини. Якщо при наступному проїзді цього не буде зроблено – штраф.

Кому відомий розвиток подій, якщо неправильно запаркуватись в Україні? хм...

Взагалі про грузинську поліцію ми тепер можемо розповідати дуже захоплено і дуже довго. І це не жарт. Ми на власні очі побачили, наскільки грамотно вони працюють. Наші “міліціянти” нєрвно курят в сторонке.

Якщо цікаво, раджу переглянути матеріали про Грузинську поліцейську реформу ТУТ, ТУТ і ТУТ. Все правда.

 

/телевізійна вежа/    шкода, що фото не може повною мірою передати краси її підсвітки

DSC_0207

/Музей ляльок на вулиці Бараташвілі/

DSC_0209

/один із ресторанів на набережній Мткварі (Кури)/

DSC_0211

/резиденція президента на протилежному березі/

DSC_0214

Ще одне спостереження першого дня – на вулицях практично немає “радянських” (Жигулі, Волга, Москвич) машин. Зате маса європейських і японських автомобілів, при чому усі вони переважно старі, але в доброму стані, але брудні… посмішка на 32  Значна їх частина – “праворульні”.

Пізніше один грузин розповідав нам, що пригнати стару іномарку із-закордону зовсім не проблема. Ані у плані грошей, ані у плані формальностей. Все законно, до того ж – дуже швидко і просто. Більше того, у самому Тбілісі ми бачили дуже мало “дорогих” машин. Порівняно з Києвом можна сказати, що їх взагалі немає. У такому разі питання – невже грузини переросли ставлення до автомобіля, як до предмету розкоші (чи засобу демонстрації свого статку)? ЯК, в біса, їм це вдалося?!

Наступне спостереження – платіжні термінали встановлюють просто на вулиці витріщені очі Нас даний факт вразив неймовірно. Як таке може бути?…

Спостереження №…Х – обмінники валют працюють цілодобово переляканий В Грузії.

 

/міст Миру і фортеця Нарікала/

DSC_0217

/маленька заправка на одній із вулиць/

DSC_0224

Отак, набравшись перших вражень, ми зробили нічогеньке пішохідне “колечко” по центральній частині міста і повернулися назад в Готель.

Що було далі, не пам’ятаю.

Мабуть впали в летаргічний сон чи кому до наступного ранку.

ДАЛІ

Advertisements

Posted 19.07.2012 by llevchenko in Грузія

Tagged with

3 responses to “ГРУЗІЯ: перший день (вечірній Тбілісі)

Subscribe to comments with RSS.

  1. розкішні фоти є
    дякую. у мене багато вечірнього Тбілісі, но тут просто унікальні кадри

  2. а, ще. щодо водички, яку те брати з собою

    ви фонтанчики з питною водою бачили? а знаєте, що залюбки можна пити воду навіть з отих декоративних фонтанів-шядріванів? у Грузії прекрасна вода у водогоні.

    а тамошнім тархуном вдалося напитися? мені так не вдалося, я й досі купую його в Києві по 10 грн півлітрівка.

    • Фонтанчики бачили, пили. Але, якщо до найближчого фонтанчика треба телепати з пів-кілометра, то краще вже з собою )))
      Тархун пили. Так само як і багато інших їхніх “лимонадів”. Дуже сподобалося.
      Наші газовані води і близько не стояли.
      Крім того ми і ЇЛИ той тархун у вигляді травички. Виявилося, що це дуже гарне доповнення до м’ясних страв типу шашлика.
      Здається, у нас також можна його купити (під виглядом естрагону), але знаючі люди кажуть що це зовсім інша трава…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: