Малосмілянський вулканічний КРАТЕР /с. Мала Смілянка, Смілянський р-н, Черкаська обл./   10 comments

DSC_9927

Зараз ми гостюємо у місті Сміла, що на Черкащині, у батьків мого чоловіка.

Перші день-другий тільки вилежувалися, курить на лежаку а вчора поїхали велосипедами по нові враження, бо я сказала, що як не вийду з хати (тільки не на лавку біля під’їзду) то почну у прямому сенсі кидатися на людей. Оскільки першим об’єктом подібної атаки мав би бути, ясна річ, Олег, то у нього не залишилося іншого виходу, як пристати на мій план. задоволений як слон

Якихось півгодини я вивчала можливі варіанти маршруту і врешті ми покотилися за місто.

Виїхали на південний захід у напрямку Ташлика. Метою поїздки був вулканічний кратер (чи то утворене у ньому озеро), розташований поблизу села Мала Смілянка.

Ми вибралися зі Сміли і попрямували у село Холоднянське, а звідти – у Малу Смілянку. Добросовісно проїхавши усе село і не побачивши жодного натяку не те, що на якийсь вулкан, а навіть на більш-менш пристойну водойму, попрямували у сусідню Тернівку. Дорогою мене весь час тягнуло праворуч, адже гугл.мапс малював мені якесь озеро саме праворуч від Малої Смілянки…

Перед в’їздом у наступне село – Тернівку ми все-таки завернули вправо і покотилися по ґрунтовій дорозі поміж крайніми хатами села. Побудили там усіх місцевих псів, які з кожних воріт почали лаяти нас на чім світ стоїть. Це трохи підірвало наш ентузіазм, бо по-перше, ми вже трохи втомилися їхати під пекучим сонцем, а по-друге, задньою точкою відчували, що явно їдемо НЕ ТУДИ.

Трошки нас розважило озерце на річці у селі Тернівка. Там воно штучне – утворене невеличкою дамбою, яка перегородила річку і з західного боку утворила нічогенький ставок. Вода зі ставка з сильним шумом стікає по отворах дамби і вливається знову у річкове русло. Поблизу дамби дуже гарна місцина – луг, невеличкий сосновий ліс, високі пагорби… (вже вдома мама сказала, що це вельми популярне місце відпочинку жителів Сміли, багато наших знайомих їздять туди відпочивати і купатись і називають це – їхати до водоспаду посмішка).

Але не зупинятимусь на другорядних точках маршруту.

Від дамби ми поїхали польовою дорогою назад у напрямку Малої Смілянки (почали закручувати кільце). За якийсь час вибралися на пологий берег річки і зупинилися, щоб перепочити.

DSC_9898

DSC_9900

Далі попрямували понад річкою на схід. За якийсь час виїхали на поле пшениці і поїхали прямо по ньому по протоптаній людьми стежині. Виїхали знову до річки, а звідти – на великий луг, де якраз паслися корови. Одна з них попрямувала за Олегом (він їхав другим) і ми вже було подумали, що зараз матимемо нагоду перевірити її максимальну швидкість, але пастух гукнув нам, щоб ми не боялися, бо вона ручна і любить жулькання посмішка на 32

Довелося призупинитися, щоб приділити їй увагу (ще невідомо, хто більше радів зустрічі)))

DSC_9906

Після цього ми попрощалися з корівкою і поїхали далі через якісь яри і хащі у напрямку Малої Смілянки.

DSC_9909

Скотилися вниз з гори і несподівано виїхали до озерця. Олег (з надією в голосі) черговий раз спитав мене, чи це не ВОНО… Але то явно був не наш кратер. Тому я тільки пару разів клацнула фотоапаратом і ми поїхали далі.

DSC_9911

DSC_9912

Знову в’їхали у Малу Смілянку, причому в абсолютно гірську її частину (хто б міг подумати, що така взагалі є!). І щоб добратися до асфальтівки, якою ми їхали першого разу, нам довелося прокататися по якихось балках і каменюках, постійно деручись вгору, або злітаючи вниз. От вам і рівнинна Черкащина…

Врешті ми виїхали на асфальтовану вулицю і впізнали дорогу, якою приїхали зі Сміли. В Олега на обличчі було написано, що він вже готовий змиритися з думкою, що житиме далі, не побачивши Малосмілянського вулкану жаріща але особисто в мене урвався терпець. Я ж бачила в мережі здоровенне озеро, більше того – вичитала, що дітки однієї зі смілянських шкіл (25-ої, здається) організували цілий геологічний гурток з музеєм, і часто їздять до кратера на відкриті уроки!… То як може статися, що я не побуваю у такому місці?!

Коротше, я напрягла одну місцеву дівчину і вона докладно розказала, як доїхати до кар’єру (так тут називається колишній вулкан). Ми з’їхали з асфальтівки ЛІВОРУЧ злюка і проїхавши якийсь кілометр, піднялися на гірку, з якої відкрився чудовий краєвид (саме той, що я шукала!)

DSC_9914

У мережі є інформація про те, що існування справжнісінького вулкана у Смілянському районі Черкаської області було підтверджено багатьма геофізичними та геологорозвідувальними роботами. Результати досліджень свідчать про те, що цей Малосмілянський (від назви села – Мала Смілянка) вулкан виник на території двох глинобитних розломів земної кори. Дослідниками встановлено що тут відбувалися вулканічні процеси протягом 100-50 млн. років. Більше того, 40 млн. років тому в Мезозойську еру тут відбулося виверження вулкану. У його кратері згодом утворилося озеро, вода в якому не замерзає і взимку.

DSC_9916

Аналіз проби води зі свердловини показав наявність вулканічних порід, у складі яких міститься велика кількість сірки та фосфору.

DSC_9921

Нажаль, я ніде не знайшла інформації про площу утвореного озера та його можливу глибину. Зрештою, якщо відштовхуватися від гіпотези, що це вулканічний кратер, то можна уявити собі, що озеро досить глибоке. До того ж, вода в озері дуже темна (не зелена, чи брудна, а просто темна). Навряд, чи я б наважилася тут скупатись.

Також здивувало те, що так-званий кратер знаходиться НЕ на височині, як логічно було б припустити. Це просто собі озеро в низині, поміж крутими берегами. Якогось натяку на пагорб, який можна було б назвати колишнім вулканом, тут немає.

DSC_9925

Насолодившись приємним краєвидом, ми попрямували до села Велика Яблунівка – вирішили повертатися у Смілу іншим шляхом.

Але при самому в’їзді в село мене спіткав неприємний сюрприз у вигляді пробитої задньої шини. І це була не просто собі приспущена камера, – колесо котилося мало не на самому стальному ободі… Ми зупинилися і якийсь час намагалися підкачати його ручним насосом, але то була дурна трата часу – повітря там не затримувалося ні на секунду. Ретельна інспекція резини також нічого не дала (та і сенс від того, якщо все одно нема чим клеїти…). Все це було дуже “доречно”, бо до міста ще чорт-зна скільки і до з/д гілки, де можна було б запхнутись в міську електричку, також пиляти і пиляти.

Врешті, Олег погнав на велосипеді в Смілу, а я потихеньку пішла до неї пішки, ведучи свій бідненький велосипедик збоку. Ішла таким середнім кроком, не поспішаючи і не особливо напружуючись. Роздивлялася навколо і відповідала на питання цікавих, чого не їду і чим мені можна допомогти посмішка Тим часом сонце поволі сідало і я боялася, що скоро втрачу з поля зору єдиний орієнтир міста – дев’ятиповерхівки мікрорайону “Богдана” (колишнє містечко робітників смілянського радіозаводу).

З Олегом ми пересіклися вже після заходу сонця, через добрих півтори години після того, як роз’їхалися у Великій Яблунівці (поки він доїхав додому, поки взяв ключі від гаража, поки поїхав в гараж, поки добрався до мене…). За той час я встигла протопати десь кілометрів з десять, якщо не більше і дійти аж до міського радіозаводу. Не скажу, що дуже втомилася, тільки хотіла якнайшвидше забратися з того проспекту, щоб не дихати вихлопними газами.

Додому ми попали (вже після гаража) десь близько 9-ої вечора. Загалом накатали 31 км (машину не враховуємо))).

Незважаючи на технічні несправності посмішка не вважаю поїздку невдалою.  По-перше, те, що хотіли, ми побачили, а по-друге, якщо з ладу виходить щось таке, що можна купити, то це – дурниця. Навіть нема чого забивати собі голову.

Латочка на камері вже підсихає і якщо я заклеїла добре, то вже сьогодні можна буде перевірити це у ще одному маршруті (горбатого виправить тільки могила посмішка на 32).

 

А поки що – лінк, де явно видно озеро у кратері так-званого Малосмілянського вулкану (на КАРТІ гугл.мапс його чомусь не видно, тільки на СУПУТНИКУ)

Безымянный

Advertisements

10 responses to “Малосмілянський вулканічний КРАТЕР /с. Мала Смілянка, Смілянський р-н, Черкаська обл./

Subscribe to comments with RSS.

  1. які гарні місця. я бачила черкаські пагорби і навіть збирала на них суниці, причому вперше в житті бачила там білі (блідо-рожеві, якщо бути точною) сунички. а ще бачила, що місцеві жителі кладовища розташовують на горах. давня традиція.

    але щоб ГОРИ і ВУЛКАН!!!

  2. а, ще. забула запитати:
    жулькання. діалектне щось? здогадуюся, що воно, але не чула такого.

    • Сумніваюся, що то діалект… Навіть не знаю, від якого кореня походить це слово.
      Взагалі “жулькати”, це те ж саме, що і тіскати, ласкати…
      Коротше – пестити (здається, так буде найправильніше).
      Коли писала допис, не знала, яке вжити слово, що можна було б віднести до корови )))

  3. Добрый день!

    Пишу несколько деталей как родившаяся и выросшая в Смеле.

    Видимо я родилась в доисторические времена, так как помню, как озерцо образовывалось. А до этого помню, как ко дну карьера (это правильное название) тянулась серпантином дорога, по которой вывозили самосвалами гранит. Так как я жила недалеко (микрорайон Богдана), то из детства помню взрывы: взрывали породу, дробили гранит. По берегам карьера и сейчас есть глыбы, на которых видны следы от закладки взрывчатки.
    Когда я заканчивала школу, карьер уже наполнялся водой и стал местом купания. Я еще помню, что ныряльщики доныривали к затопленному крану на дне.
    Шли годы, вода прибывала и прибывала. И сейчас еще прибывает. Я летом, навещая родителей в родном городе, обязательно наведываюсь, чтоб посмотреть, “куда дошла вода”.
    А зимой мы там катались на коньках. Это к слову о “незамерзающей” воде.

    Одним словом, я надеюсь, что информация о “доисторическом вулкане” была шуткой.
    Это обычный затопленный гранитный карьер. Таких вокруг Смелы немало.
    Но я все равно его очень люблю. Особенно после того, как мы с родителями пособираем и посжигаем мусор, оставленный там отдыхающими. Этот мусор сильно портит впечатление.

    • Анно, дякую за коментар.
      Інформація про вулкан НЕ жарт. Вона зустрічається у багатьох надійних джерелах у мережі. Більше того, припущення про вулканічне походження озера я зустріла і в географічній енциклопедії України… У такому разі мені навіть на думку не спало якимось чином це перевіряти… Тим паче, що цей блог аж ніяк не є науковим і не претендує на статус істини в останній інстанції. 😉
      Але добре, що ви відписались. Відпала чергова “туристична” легенда… 🙂

  4. Я не знаю, кому спала на думку ця ідея, тому що, в 30-40 роки на тому місці була рівнина, і ніякого жерла вулкану не було. потім в 50-60 роках почалось будівництво і потрібен був граніт. він у цій місцевості практично на поверхні. Скільки пам.ятаю себе з дитинства, там лунали вибухи, екскаватори вгризались в землю і на гора видавали граніт, з якого побудовані всі дороги, та кам.яні фундаменти в смілянському районі. Кам.яна дробилка працювала день і ніч, поряд побудували асфальтний завод. Потім, в 90х це все захрясло, кар.єр викупляли чи не викупляли…. вивезли екскаватори, крім одного. який був не на колесах, відключили насоси. які цілодобово відкачували воду. так утворився став… все дуже просто. ахтось на брєдовій ідеї заробив бабло і захистив дисертацію))))

    • Алло, дякую за коментар.
      Так, схоже на те, що хтось отримав на цьому науковий ступінь. Але менше з тим…
      Я “ЗА” те, щоб у кожній місцевості був якийсь такий фейк (із “науковим” підтвердженням), щоб туди їхали туристи і привозили бабло :)))))

  5. Доброго дня! Я живу в 2 хвилинах від цього названого “кратера від вулкану”, хочу сказати що це все таки кар’єр з якого добували камінь і породи грунту коли я ще була маленькою!!!

    Наталія

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: