СВЯТЕ озеро /Хмельницька обл., Славутський р-н/   10 comments

Сьогодні ми розпочали сезон вело подорожей (власне, ми відкрили його ще вчора, але перше місце у якому побували, вимагає підготовки монументального допису, тому про нього трошки пізніше).

DSC_9697

Для прогулянки недільного дня обрали озеро Святе, що знаходиться від нашого міста (Славута, Хмельницької області) на відстані близько 10 км. Щоправда, коли ми говоримо про відстань, то мова іде про ПРЯМИЙ відрізок, але аж ніяк не про дорогу, якою туди реально можна дістатись. Справжня лісова дорога петляє то в один бік, то в інший, так що про 10 кілометрів годі й казати. Але про все по черзі…

Ось шматочок карти з google, де я поставила відповідні відмітки (картинка не клікабельна і не збільшується – поки ще не розібралась, як правильно встановлювати посилання на карту у дописі).

1

2

Ми виїхали близько 11 години ранку і попрямували до лісу, керуючись вказівками навігатора (Олег включив його на своєму телефоні). Незважаючи на таку вельми корисну допомогу ми примудрилися двічі помилитися з поворотом, тому довелося повертатися назад, щоб їхати правильним шляхом (мабуть, уся проблема була у тому, що навігатор спрацьовував повільніше, ніж ми їхали). Але то дурниця, бо ліс навколо був настільки тихим і загадковим, що кружляти ним без діла було майже в радість smile

DSC_9713

DSC_9683

DSC_9684

Врешті після тривалих блукань і перезавантажень навігатора ми добралися до місця призначення. На все це пішло більше 2-х годин голова-кругом

Ми наблизилися до озера із північної сторони, там, де воно дуже пересохло і поросло химерними очеретами.

DSC_9686

Окрім гарного краєвиду, озеро Святе зустріло нас таким сильним вітром, що довелося швиденько тікати і шукати прихисток десь подалі від берега.

DSC_9688

Вікіпедія каже, що Святе озеро є найбільшим озером Хмельницької області (повіримо на слові). Тут живе 67 видів птахів, а також сарни, лисиці, куниці, вивірки і численні мишовидні гризуни. Є тут і дика риба – карасі. окуні, лині…

Озеро займає площу більше 8 га, а його глибина досягає 9 м. Дослідники схиляються до думки, що Святе озеро має вулканічне походження – про це ніби-то свідчить острів по центру і саме така глибина.

DSC_9691

Щодо назви озера, то вона, як годиться, пояснюється легендою. Взагалі таких легенд є кілька і усі вони одна-одної кращі. Найбільш “незаангажовано” і “правдоподібно” (якщо таке взагалі можливо) звучить легенда про те, що ніби-то колись на місці озера було невелике село. Якось посеред ночі воно провалилося у безодню, а на його місці утворилося озеро. Коли звістка про це рознеслася по околицях, то люди почали приходити до озера святити воду. Звідти і назва.

DSC_9698

Вид на озеро зі східної сторони (головного входу, так би мовити)

DSC_9692

Острів

DSC_9693

DSC_9694

DSC_9695

Оскільки, як я вже писала, вітер завивав немилосердно, то довелося припинити фотосесію і шукати місце для обіду. Таке знайшлося неподалік на роздоріжжі. Ми примостилися там на похідних матах і трохи перекусили разом з джмелями, жовтими метеликами і здоровецькими мурахами, які позбігалися на гостинці smile

Після обіду зовсім не хотілося не те, що їхати до дому, а взагалі – їхати будь-куди. Була така неймовірна ідилія, не передати…

Але я продовжувала клацати фотоапаратом, тільки вже лежачи посмішка на 32

DSC_9700

Хатка місцевого Шрека

DSC_9705

Білчина хатка (вона там точно є)

DSC_9709

Трошки попоївши, ми вирішили повертатись, але не тим шляхом, яким добиралися сюди, а іншим – тим, що мав продиктувати нам внутрішній вбудований компас. Коротше кажучи, вирішили читати вказівники по мохові на деревах smile

У принципі це було правильне рішення, бо акумулятор телефона за кілька годин безперервної роботи вмер остаточно, і навіть володіючи феноменальною пам’яттю ми б не змогли повторити наш ранковий маршрут.

Від місця стоянки ми рушили на схід, але за якийсь час дуже зарилися в пісок, тому знову повернулися до роздоріжжя і скерувалися в іншу просіку. Дорогою, що петляла поміж зрубами і насадженнями старезних ялин ми виїхали на край схилу, внизу якого побачили Горинь. Цей факт дуже підняв наш бойовий дух і ми покотили велики понад берегом у північному напрямку. Скоро вдалині ні іншому березі річки з’явилося село Голики, ми впізнали його по бані сільської церкви, повз яку проїжджаємо кожного разу, як їдемо на Тернопільщину до моїх батьків.

Крутий берег річки, по якому ми їхали все більше і більше підіймався вгору і ми геть захекались поки дерлися на нього. Але на вершині нам відкрився краєвид, від якого аж дух перехопило. От вам краса України – Поділля!

DSC_9720

DSC_9723

DSC_9724

Далі дорога скерувалася різко вниз і перетворилася у добру грунтовку, а тоді у звичайну асфальтівку, якою ми і доїхали до самої Славути. Вдома нас трошки шокував датчик кілометражу, бо він показав, що за сьогодні ми накатали трошки більше 28 км витріщені очі Оце називається поїхали на прогулянку. От вам і озеро “під боком”…

Advertisements

Posted 25.03.2012 by llevchenko in Хмельниччина

Tagged with

10 responses to “СВЯТЕ озеро /Хмельницька обл., Славутський р-н/

Subscribe to comments with RSS.

  1. чудова місцина і чудові фото.

    а ми нині каталися по південній Житомирщині: Андрушівка – Червоне – Бердичів – Турчинівка – Чуднів – Денеші. Більше не встигли. Нова Чортория і Самчики (читала у Вас у блозі, і пошлюся обов’язково, коли писатиму про все) – некст тайм.

    багато вражень. найперше і найприкріше – не вдалося ніц сфотографувати. заспокоїлася тим, що, може, воно і на краще: ану спробую написати так, щоб ілюстрації уявлялися.

    • Дякую, місце і правді чудове.
      Ну ви і дали гарі по Житомирщині (: Стільки всього за один присяд, голова обертом…
      Я теж хочу у ті краї, особливо в Червоне. То, кажуть, цілком магічне місце.
      Щодо відсутності фото – не журіться, ми повіримо на слові, що ви там були ) Гадаю ви не з любителів робити фото типу “я і …. (якась пам’ятка за спиною)” ))

      • ні, не з любителів)). знаєте, Лесю, Андрухович торік видав свій “Лексикон інтимних місць”, зробивши такі есеї-репортажі-рефлексії. Мені стало смішно, коли я уявила, як він виглядав би з фотоапаратом. Адже написати про подорож – цілком окреме мистецтво.
        Наразі саме пробую. а паралельно знайшла кілька дуже якісних фоторепортажів, просто пошлюся у блозі, хай мої читачі подивляться.

        Ваші Самчики, до речі, блакитне чудо. покажу cвоїм обов’язково))

        нещодавно була у Львові в соборі Петра і Павла, не робила там жодного знімка , ну не змогла у храмі. нічьо. кілька фото знайшла в Інеті а решту описала: історію, свої враження, відчуття. Вважаю, непогано.

        • Згідна з вами, що написати про подорож (так само, як і сфотографувати її) то – мистецтво. І напевне усе залежить від того, ХТО пише і ДЛЯ ЧОГО. Якщо просто, щоб прозвітувати знайомим (бо не повірять), то фото “на фоні” цілком згодиться )))

  2. О це вы дали километражу, Леся! -))
    Мы-то, канеш, души автомобильные, все больше на 4-х колесах путешествуем-))
    И Святое частенько проведываем (там хорошие грибные места осенью) и гостям любим показывать (они оочень впечатляются)).
    Летом на берегу Святого (со стороны села) шумный ежедневный пляж – с “тюленями” и из Славуты, и из Ривне, и из Житомира, Киева (по номерам припаркованных на подъезде машин)).
    Я немножко добавлю фактов об озере, ок?
    Озере охраняется государством как памятка природы государственного значения.
    Вода, кстати, в озере очень мягкая, прямо мылится в руках; купаться приятно. И шикарные кувшинки-“лотосы” летом цветут вдоль берегов.
    Об озере мне однажды удалось увидеть сюжет по СТБ в цикле передач “Параллельный мир”. Сараула рассказывал, что место это загадочное и магческое (недаром местные отговаривают там ночью бывать, – церковный колокол, мол, из-под воды слышен). Сохранились рассказы стариков о процедурах экзорцизма и карания ведьм на озере (выплывет, значит, ведьма, утонет – ну что ж, поделать, помолимся за упокой невинной души…).

    • Оль, дякую за комент.
      Ми по кілометражу дійсно перестарались. Але то таке, живі )))
      Їхати вирішили саме зараз, бо в лісі якраз дуже тихо і немає усіх тих відвідувачів, які товчуться на озері у купальний сезон.
      Про латаття знаю – бачила чиїсь фото в мережі. Може літом поїдемо ще раз, щоб побачити на власні очі.

  3. поділля ще за 200 кілометрів шукайте. або залишайтеся невігласами.

    • Романе, дякую за вельми змістовний коментар.
      Не вступатиму у полеміку щодо того, за скільки метрів чи сантиметрів від кордону між Волинню і Поділлям знаходиться Святе озеро і село Голики. До того ж, мій вигук стосувався не конкретно даної місцевості, а вцілому регіону, яким ми каталися протягом тих кількох днів.
      У будь-якому разі працюватиму над собою, аби не вмерти невігласом.

  4. розкаажіть, як ту3ди їхати з Рівного ? Багато чули схвальних ваідгуків..

    Руслана
    • Руслано, нема питань.
      Маєте їхати спершу на Остріг, а тоді – у Славуту.
      У Славуті ви повинні скеруватися у напрямку Ізяслава (по місту є вказівники) і проїхати село Ташки.
      В наступному селі Варварівка – повернути ПРАВОРУЧ на міст через Горинь.
      Після мосту – ліворуч і вгору.
      Далі – широкою лісовою дорогою аж до озера (там також є вказівники).
      Удачі вам 😉

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: