Півострів ТАРХАНКУТ /Крим/   Leave a comment

В один із особливо прохолодних днів під час нашої відпустки ми вирішили проїхатися до мису Тарханкут, що розташований на крайньому заході Криму.

Виїхали з бази рано вранці і попрямували у Чорноморське, а звідти – в Оленівку, до маяка. Дорогою понад берегом спостерігали численні кемпінги і бази відпочинку, які розтягнулися від Чорноморського аж до самої Оленівки. По приїзду в село ми трохи розчарувалися, бо виявилося, що вхід у маяк заборонений (принаймні, так нам сказали охоронці).

Тому нам не залишилося нічого іншого, як просто проїхатися понад берегом півострова. Ми звернули ліворуч від маяка і поїхали на південь. За якусь сотню метрів виїхали на доволі простору ділянку, з якої було прекрасно видно маяк і скелясті береги Тарханкута.

DSC_7544

Маяк був побудований у 1816 році з метою попередження суден про небезпеку. 36-метрову башту спроектував генерал-лейтенант Л.В. Спафарьєв. Першопочатково у маяку були встановлені світильники, що працювали на риб’ячому жирі. Їхнє світло було видно на відстані більш як 15 кілометрів. У шторм, або при поганій видимості у маяку дзвонив дзвін. У 1874 році тут влаштували метеостанцію.

DSC_7577

На площадці, з якої ми зробили кілька перших фото, розташований дайвінг центр. Тут можна замовити екскурсію у підводний музей (де зібрано колекцію якорів), або прогулянку у човні. Ми спробували замовити останнє, але нас спіткала невдача – 5-х чоловік виявилося замало для того, щоб спускати човен на воду. Ми намагалися знайти собі компанію, але марно – ніхто з туристів, які блукали неподалік не погодився витрачати 150 грн. (саме стільки коштує квиток для однієї особи на 2-х годинну екскурсію човном по узбережжю півострова).

Тому без екскурсії, але у доброму гуморі ми попрямували берегом далі.

Попутно сфотографували термінатора Джонні і його вірного песика, що встановлені біля входу на територію дайвінг центру

DSC_7573

Взагалі Тарханкутський півострів особливий своєю береговою смугою, що відрізняється піщаними пляжами та крутими вапняковими обривами, висотою від 30 до 50 метрів. Тут досить посушливий клімат і сильні шквальні вітри, які не раз ставали завадою на шляху мореплавців.

DSC_7581

Море біля півострова надзвичайно прозоре, а затонулі кораблі знаходяться порівняно неглибоко і недалеко від берега. Тому тут чудове місце для дайвінгу.

IMG_4494

На відстані 4 км від села Оленівка у море виходять два вапнякові миси – Великий і Малий Атлеш (церква, що видніє вдалині, побудована майже на краю Великого Атлеша).

DSC_7582

Уся берегова лінія півострова розкреслена ґрунтовими дорогами, що петляють поміж камінням і багаторічними травами то наближаючись, то віддаляючись від берега. Іноді рух автомобілів так само жвавий, як, приміром, у якомусь невеликому райцентрі.

DSC_7588

Подекуди з висоти берега можна роздивитися тихі бухти з кришталево прозорою водою. Але без човна про купання в них годі навіть мріяти – спуск із берега переважно настільки крутий і небезпечний, що подолати його зможуть тільки дуже завзяті.

DSC_7584

Повільно просуваючись берегом доїжджаємо до Великого Атлеша. На ньому знаходиться відпочинкова база, вхід на яку платний – 5 грн. з однієї особи.

DSC_7594

Від місця, де стоїть поки що недобудована церква, відкривається чудовий краєвид

DSC_7604

Безпосередньо до арки Великого Атлеша можна спуститися, пройшовши на територію бази і подолавши спуск отакими доволі крутими східцями

DSC_7612

IMG_4559

IMG_4535

У день нашого приїзду на морі поблизу Тарханкута штормило (через те нас і на Великому Атлеші відмовилися покатати у човні), і стояти на каменях дивлячись, як море піниться і вирує прямо біля наших ніг було лячно.

IMG_4556

DSC_7634

IMG_4536

Просуваємося берегом далі і доїжджаємо до Малого Атлеша. Його тунель має те ж саме походження, що і арка Великого Атлеша – його пробили вода і вітер. Тунель має довжину 80 метрів. Його висота від рівня моря до склепіння – більше 8 метрів. У скелі над тунелем є 11-метровий вертикальний отвір, схожий на колодязь, “на дні” якого видно море. Колодязь у середині 19 ст. пробили рибалки, щоб можна було підіймати свій улов з човна, що стоїть у тунелі.

DSC_7648

З протилежного боку Малого Атлеша є кругла бухта, що має діаметр – 15 метрів. Цю бухту називають “чашею кохання”, бо є повір’я, що якщо молода пара стрибне у неї взявшись за руки, і не розімкне їх, – то їхнє кохання буде вічним.

Ми біля чаші не зупинялися, а відразу попрямували до пляжу, що виднів неподалік.

DSC_7662

Тут ми зупинилися на годину-другу, щоб поплавати і підкріпитися перед дорогою додому.

Advertisements

Posted 15.09.2011 by llevchenko in Крим

Tagged with ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: