Травнева подорож 2011 /БАТУРИН – Цитадель/   Leave a comment

Наша травнева подорож розпочалася в Києві, з якого ми вирушили вранці  у суботу, 30 квітня.

За дві з лишнім години подолали добрий шмат дороги і вже в 11 год. були в Батурині. Зупинятися на тонкощах доїзду і дорожній розмітці не буду, бо тут заблукати важко (дякуючи Віктору Андрійовичу, всюди навели шик і блєск, і визначні місця не потрібно шукати, розпитуючи дорогу в перехожих).

Свій допис про Батурин я вирішила розділити на 3 частини – аж надто великим був об’єм інформації. Крім того, коли перечитала історичні джерела і навіть деякі художні твори, де згадувався Батурин, то пошкодувала, що ми так мало часу провели у цьому місці. У принципі, це недолік будь-якої поїздки, що передбачає такий-собі галоп по туристичних об’єктах з лімітом по часу на одну зупинку. В результаті поза увагою може залишитися щось таке, що варте усього того, що старанно сфотографували кількома апаратами…

Але то таке. Маю надію, що в Батурині ми були не перший і не останній раз. Тому коли знову випаде нагода тут побувати, то я буду готова на всі сто.

Також хочу порекомендувати путівник авторства працівників заповідника “Гетьманська столиця” – БАТУРИН: історія в пам’ятках.

9

Це надзвичайно цікава книжка, що містить багато корисної інформації, крім того – написана з великою любов’ю до міста (відчувається, що текст писали люди, що не просто заїжджали в місто на годину-другу.

Усі посилання в дописах про Батурин – тільки з цього путівника. Я завжди намагаюся писати про місця, які відвідала, так ніби вони мені рідні. Тому і вирішила, що не зможу написати про Батурин краще, як це зробили автори чудового путівника.

Але повернуся до поїздки.

Після в’їзду до міста ми відразу попрямували до палацу Розумовського (по тій простій причині, що цей вказівник був першим на нашому шляху). Але можна було проїхати трохи далі і зупинитися на площі перед будинком Кочубея – прямо біля цитаделі. Тоді б не довелося блукати по людських городах. Але то ж ми. smile

Як завжди, ми пішли нестандартним шляхом. Машину зупинили на парковці біля палацового комплексу, а самі попрямували до цитаделі, башти якої видніли за деревами. Трохи пройшлися і побачили її.

DSC_5027

Археологи, відкриваючи з 1995 року сторінки підземного літопису Батурина, виокремлюють п’ять періодів забудови Батурина: стародавній (від часу появи людини – 1239 р.), литовсько-польський (початок XIV ст. – 1648 р.), козацький (1648 – 1669р.р.), гетьманський (1669 – 1708 р.р.), запустіння (після 1708 р.). Якщо врахувати тенденцію будівництва фортець за польської доби на старовинних давньоруських городищах, то можна досить впевнено говорити про будівництво укріплень батуринської Цитаделі на місці давньоруського, а до того – юхнівського городища. Таким чином, історію Батурина слід починати щонайменше з рубежу ХІ – ХІІ ст.

Після Деулінського перемир’я 1618 р. між Москвою та Польщею, річка Сейм знову стала міждержавним кордоном. Почалося активне заселення краю новими його господарями – поляками. І на початку 20-х років ХVII ст. на Цитаделі знову споруджуються укріплення. Проте в даному випадку йдеться не про заснування, а про відновлення міста. В 1625 році осадчим і розпорядником Лівобережних маєтностей польського магната Олександра Пясочинського, Матвієм Стахурським було закладено Батуринську фортецю. Польська влада, захопивши Придесення, нашвидкуруч створювала надійні форпости, щоб запобігти поверненню сюди царського війська. Проте первинні оборонні споруди виявились не досить міцними. Це і дало можливість царському війську взяти у листопаді 1632 р. Батуринський острог та спалити замок. Поселення було відновлене знову новгород-сіверським старостою Олександром Пясочинським. Згодом, у березні 1635 р., Батурин перейшов у власність канцлера Григорія Оссолінського, а ще через деякий час – магнатів Любомирських.

Не одне десятиліття йшло будівництво потужної фортеці. При цьому використовувалися як традиційні, так нові способи побудови. Фортеця була дерев’яною – це неодмінна ознака міста у місцевості, де не було інших будівельних матеріалів. Новітніми інженерними досягненнями стали бастіонні укріплення. Якщо раніше вежі розташовувалися безпосередньо на стінах, то тепер їх винесли наперед. Це дозволяло вести вогонь уздовж захисних мурів.

DSC_5030

Під час археологічних досліджень укріплень Цитаделі, що проводились тут протягом 1996 – 2006 рр., було виявлено рештки ровів та валу, що хронологічно повторюють періоди забудови Батурина. Основу тіла валу складали 3-4 лінії взаємно ув’язаних дубових зрубів, так званих “клітей”, що мали розмір від 2,4 х 2,4 м до 2,8 х 3 м. При цьому 3 зовнішні ряди клітей були засипані ґрунтом, а 4-їй внутрішній ряд, використовувався для зберігання припасів чи перебування сторожі, про що свідчать глинобитні печі, що опалювали ці приміщення. Перед в’їзною брамою були споруджені додаткові легкі укріплення у вигляді частоколу.

DSC_5046

До наших днів зберігся опис Батурина 1654 р. З нього видно, що Батурин був досить міцним опорним пунктом прикордоння: “… г. Батурин стоит подле реки Семи. Под городом течет в реку Сем озеро Поповка. Около посаду, с трех сторон, к озеру сделан город, земляной вал; по обе стороны того валу огорожено добувым бревеньем. В том земляном гроде сделаны три вороты проезжие; на двух воротах башни покрыты тесом, на третьих воротах башни нет; глухих наугольных шесть башен; башни без верхов. Около того ж земляного города, с трех сторон, к горе сделан ров, а, с четвертой стороны по горе от того земляного города, вверх к озеру, огорожено стоячим острогом; башен по той острожной стене нет. Межи той острожной стены, к воде, ритвиною, сделаны ворота. Дав том же городе, по башнях и по стене, 9 пищалей, чугунные и железные. Да в том же городе, поставлена церковь деревянная во имя святителя Николы Чудотворца… Да в том же горде Батурине под озером, на горе сделан панский двор; около того двора сделана изо рву осыпь земляная, на тоя осыпи огорожено стоячим острогос дубовым бревеньем облым; меж того острогу сделаны ворота проезжие, на воротах башня, да три башни глухие, покрыты тесом; около того двора, подле острожные стени, с трех сторон сделан ров, а тот острог перегорожен надвое стоячим острогос, и сделаны два рва подле тех стен”. Батуринська фортеця широким півколом прилягала до краю лівобережної тераси Сейму і мала площу близько 24 гектарів. Контури її збереглися і добре проглядаються в рейльєфі сучасного центру Батурина.

Після приєднання України до Росії польських володарів Батурина змінюють вітчизняні.

DSC_0983

DSC_5063

За документами 1666 року у місті проводиось три велелюдні ярмарки: “Мая в 9 день на память чудоворца Николы, другая ярмарка августа первый день на праздник Проискождения чеснаго животворящего креста Господня, тетя ярмарка бывает октября 26 дня на память великомученика Дмитрия Солунского”.

Переяславська рада 1654 р. гарантувала українським містам право на самоврядування за Магдебурзьким правом. Привілеї Магдебурзького права, а отже, і міський герб, Батурин отримав у 1654 році. у працях відомих дослідників геральдики відсутні будь-які згадки про герб Батурина. Основою його реконструкції сьогодні є сфрагістичний матеріал – міські печатки, на яких зображувався герб. Старшим науковим співробітником чернігівського історичного музею імені В. Тарновського І. Ситим у фондах музею був виявлений “Выпис с книг меских ратуша батуринского права Майдебурского” від 6 липня 1671 року, скріплений міською печаткою Батурина. Це восковий відбиток брунатного кольору, зроблений через вирізаний клаптик паперу. Печатка кругла, діаметром 41 мм, у центрі – серцеподібна фігура, в якій зображений хрест; зліва від фігури – зірка, справа – півмісяць. “Серце” справа ліворуч перетинає древко прапора трикутної форми. По колу йде напис: “Печуть еста Вего царського все Батур”. Основі символи (зірка, хрест, півмісяць) досить поширені серед гербів української шляхти і є справжнім взірцем геральдичних традицій козацької доби. Серце – знак вірності та відданості, хрест – символ  православ’я, захисту від ворога, зірка і місяць вказують шлях до неба, до Бога.

Baturyn_gerb

На думку М. Костомарова, “гетьманською резиденцією Батурин офіційно став у 1670 р., коли на чолобитну Дем’яна Многогрішного цар Олексій Михайлович видав указ, який дозволяв жити новообраному гетьману в Батурині”. Відповідно до царського дозволу гетьманська резиденція переносилася з Гадяча до Батурина. В Батурині, розташованому майже в центрі Лівобережної України, гетьманам жити було набагато зручніше, ніж у прикордонному Переяславі.

Дем’ян Многогрішний

3

Гетьман Д. Многогрішний проживав у палаці на території Цитаделі, що була укріплена валами і фортечними стінами. З боку міста гетьман оточує Цитадель глибоким ровом з водою, через рів був прокладений дерев’яний міст, на якому стояла варта. Саме у гетьманській резиденції невдовзі розмістився компанійський полк у складі 1000 козаків для сторожової служби. У травні 1670 р. у Батурин, на прохання гетьмана, який небезпідставно побоювався заколоту серед старшини, невдоволеної його правлінням, уведено московських стрільців.

DSC_0984

У 1669 р. у Батурині Д. Многогрішний влаштував поштову станцію. Цього ж року він підписав угоду, згідно з якою половину видатків на пошту мав давати гетьман, а друга половина повинна надходити з московського скарбу. На Батуринській поштовій станції, що знаходилась на Київська-Московському тракті, у той час було п’ять  стрільців з десятьма кіньми. З документів Малоросійського приказу відомо, що пошта з Москви відправлялась по вівторках о 23 годині, а в суботу о 16 годині прибувала до гетьманської столиці.

З 1674 року тут почали приймати листи від усіх бажаючих, можна було будь-кому звернутися з “прошенім” через пошту навіть до самого царя. Але такі листи приймалися за умови, що вони обов’язково пройшли через гетьманську канцелярію в Батурині і мали про це відповідну позначку.

25 липня 1687 року на березі річки Коломак, лівої притоки Ворскли, відбулася козацька Рада. Гетьманом обрали Івана Степановича Мазепу. За його гетьманування Батурин залишається столицею Української держави. Він є резиденцією українського гетьмана, займає окреме місце і є одночасно торгівельним, військово-політичним, церковним та культурним центром. За 21 рік свого гетьманування І. Мазепа перетворив Батурин на столицю європейського зразка.

Іван Мазепа

4

Батуринська фортеця за описом того часу мала в довжину 233 сажні (497 метрів) від Новомлинських в’їзних воріт до Конотопських, в ширину 184 сажні (393 метри) від Київських воріт до річки Сейм, і вважалася однією з найбільших фортець Лівобережної України. Перші дослідження, проведені на території Батурині Чернівого-Сіверською експедицією Академії Наук України та Чернігівського педуніверситету ім. Т.Г. Шевченка показали, що Фортеця мала площу 26,4 га. Всього за ці роки в межах охоронних зон Батурина археологічно досліджено близько 1600 м2 культурної площі, що дозволило в цілому досить впевнено уявити основні віхи його складної історії, а ретельне картографування отриманих матеріалів та їх співставлення з уривчастими свідченнями письмових джерел дозволили не лише реконструювати соціально-топографічну структуру Батурина, а й скласти план охоронних зон заповідника.

DSC_5039

Історичним центром батуринської Фортеці була Цитадель, де з 1669 року і знаходився гетьманський палац. Вона займала високий мис лівобережної тераси річки Сейм, що за формою нагадує прямокутник із заокругленими кутами розміром 130 х 100 метрів.

DSC_5062

Біля обривистого берегу тераси стояв гетьманський палац, що за описом Батурина 1725 р. згадується як “…військовий дім на три палати”. Археологічні дослідження показали, що будинок мав розміри 21 м в ширину та 24 метри в довжину і був орієнтований довгою віссю паралельно дороги, що йшла від цитадельних воріт до парадного ганку. З ганку людина потрапляла до великого приміщення – сінець, з яких у трьох напрямках відчинялися двері до трьох палат. Найбільша палата знаходилась у східній частині будинку і мала розміри 10 х 24 м. У помешканні знайдено велику кількість оплавленого скла від посуду останньої чверті ХVII ст. Такі знахідки дозволяють визначити палату у східній частині будинку як залу для зборів козацької старшини, що була добудована за гетьманування І. Мазепи.

/гетьманський будинок/

DSC_1052

Недалеко від палацу знаходилась дерев’яна церква Воскресіння Христового, на яку разом із церквою Покрови Богородиці І. Мазепа виділив 15 000 золотих. Культовим спорудам гетьман надавав значної уваги, в Батурині його коштом було збудовано п’ять церков з вишуканим внутрішнім оздобленням. В 1699 році гетьман замовив майстру Карпу Балашевичу відлити для Воскресінської церкви дзвін, який назвали “Голуб” – на ньому було портретне зображення гетьмана та його родинний герб. Недовго довелося бути дзвонові в Батурині. Року 1708 гетьманська столиця була знищена. В полум’ї великої пожежі згоріли збудовані Мазепою церкви. Мазепин же дзвін знайшов собі інший притулок, також пов’язаний з ім’ям Великого Гетьмана – це Домницький Різдва Богородиці монастир на Чернігівщині, біля містечка Березна. Гетьман був ктитором цього монастиря, фундатором його соборної церкви. На дзвіниці даного монастиря і зберігся “Голуб”, який у 20-х роках ХХ ст. знайшов у Домницькому монастирі молодий чернігівський етнограф Б.К. Пилипенко. Тоді ж дзвін був перевезений до Чернігівського історичного музею, подальша його історія допоки невідома.

/церква Воскресіння Господнього – усипальниця оборонці в Батурина/

DSC_5056

DSC_5041

DSC_5061

Є згадки про існування на Цитаделі кам’яної гетьманської скарбниці, знайдено рештки кількох наземних жилих споруд та глибоку яму для зберігання зерна.

/скарбниця/

DSC_1015

Сама ж Цитадель була оточена ровом до 7 м в глибину та 20 м в ширину, який заповнювався водою. За ровом йшов насипаний земляний вал, на якому знаходились дерев’яні укріплення – кліті. Цитадель мала одну в’їзну браму і три глухі башти. На сьогодні ця територія обмежена двома уривчастими ярами. Нині ці яри значно поглиблені і похило виходять на рівень заплави р. Сейм.

До Цитаделі, як зазначалося, прилягала власне Фортеця, центр сучасного Батурина. Укріплення фортеці, які й досі візуально добре помітні на деяких ділянках, мали три брами для проїзду: Ніжинську (Київську), Новомлинську (Сосницьку), Конотопську та шість “глухих” кутових башт. Вулиці фортеці були щільно забудовані садибами козаків і міщан. За археологічними дослідженнями ці житла були зрубної конструкції, багатокімнатні, і належали представникам козацької старшини. Головна вулиця пролягала від Ніжинської брами до Троїцього Собору.

/Батуринська фортеця, кінець XVII – початок XVIII ст., малюнок-реконструкція В. Коваленка, С. Дмитрієнка 2007 р./

14

DSC_5054

Розбудовуючи гетьманську столицю, а разом і всю Україну, Іван Степанович прагне до волі. Весь час свого гетьманування мріяв позбутися принизливого, рабського статусу. Його невгамовна енергія, волелюбство, кликали до дій, він згуртовував навколо себе людей таких же поглядів. І коли вихор Північної війни (1700-1721 р.р.) почав вкривати своїм чорним крилом українські землі, Мазепа приймає рішення скористатись ситуацією на користь України. Він заключає угоду зі шведським королем Карлом ХІІ, який виступав гарантом незалежності України. В кінці жовтня 1708 року І. Мазепа разом з однодумцями та частиною козацького війська вирушає з Батурина на зустріч із шведським королем у район Новгород-Сіверська. Довідавшись про перехід гетьмана на бік шведів, Петро І віддає наказ О. Меншикову будь-що захопити стратегічно важливий об’єкт – Батурин.

DSC_5053

Та І. Мазепа не залишив свою столицю напризволяще. Наказним гетьманом він призначив одного з найвідданіших старшин полковника Дмитра Чечеля. За безпеку міста відповідала частина Батуринської сотні на чолі з сотником Дмитром Нестеренком та начальником артилерії Фрідріхом Кенігсеком. Загалом Батуринська залога нараховувала більше 7-ми тисяч козаків; у столиці знаходились стратегічні запаси продовольства, пороху та фуражу. Крім того, восени 1708 р. були полагоджені оборонні укріплення Батурина.

31 жовтня московське військо, в кількості 14-ти драгунських полків підійшло до мурів Батурина. Спочатку О. Меншиков вдається до переговорів, та, отримавши відмову захисників, штурмує місто. Війська ж Мазепині, що стояли залогою в місті, боронили місто та його укріплення зі взірцевою хоробрістю і відвагою. Приступи відбивали кілька разів від міських валів, рови міських укріплень наповнювалися трупами забитих з обох сторін, але битва ще тривала повсюди довкола міста. Врешті ніч і темрява розвели войовників, і росіяни, зазнавши значних втрат, відступили від міста, перейшли Сейм, щоб розбити табір для ночівлі. В цей час у таборі О. Меншикова з’являється посланець від наказного Прилуцького полковника І. Носа, завзятого прибічника московського царя. Посланець показує російським військам таємну підземну вилазку до міста.

DSC_5045

DSC_5052

Рано-вранці 2 листопада 1708 року російське військо, пробравшись таємним ходом, вдарило одночасно ззовні та зсередини оборонних укріплень. Протягом двох годин переважаючі війська О. Меншикова завершили навальний наступ.

Спалені або поруйновані п’ять батуринських церков виразно говорять про те, що у них на якийсь час знаходили прихисток оборонці, але озлоблені стрільці не спинялися навіть перед православними святинями – розбивали двері, закидали у розбиті вікна смолоскипи. Особливо вони полювали за сердюками, більшість з яких була безжально винищена. Драгуни з ненавистю накидалися на беззахисних і беззбройних стариків, жінок, дітей. Їм рубали голови, кололи груди.

О. Меншиков вирішив сповна проявити свій набутий хист ката і з насолодою поглумився над усіма, хто не виявив поваги до його особи. Захоплений кривавим видовищем, діями своїх підлеглих, він звелів нашвидкуруч збудувати шибеницю і принести з палацу портрет І. Мазепи, який “повісили… посеред города Батурина…” Далі “Меншиков звелів прив’язати до дощок трупи начальних козацьких людей і пустити по річці Сейм, щоб вони подали звістку іншим про загибель Батурина”, – про це писав шведський історик Фріксель. Інші козацькі ватажки Дмитро Чечель, Дмитро Нестеренко, смертельно поранений Фрідріх Кенігсек були схоплені і відвезені до Глухова, а там страчені. Задовольнивши свої низькі інстинкти, втішившись стратами та муками переможених, Меншиков віддав місто на грабіж. П’яні солдати, в першу чергу, кинулися грабувати храми, в яких було багато золотої атрибутики. Знімалися з кріплень гармати і вантажилися на вози, найбільші та найтяжчі з них знищували на місці. Їх частини, розкидані вибухами по місту, знаходили і в ХХ ст. Все ж інше – палаци, будинки канцелярії та міщан, магазини піддавалися вогню. Так столиця української держави, місто європейського зразка за жахливу листопадову ніч перетворилася на згарище та суцільне кладовище.

В батуринській різні загинуло понад 14 тисяч людей різного віку і статі.

/Археологічні дослідження поховань жертв Батуринської трагедії на території Цитаделі, фото 2006 р./

15

10 квітня 2004 р. на території Цитаделі, в пам’ять про тисячі загиблих батуринців, встановлено одинадцятиметровий хрест із темного граніту. На тлі кам’яного хреста – бронзове розп’яття – символ розіп’ятого і воскреслого Батурина, розіп’ятої і воскреслої України. Автор пам’ятника – відомий український скульптор, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка Анатолій Гайдамака.

DSC_0992

DSC_1001

Трагедія 1708 року надовго викреслила Батурин з політичного життя України. Від блискучої мазепинської столиці залишилися тільки руїни. Зруйноване, спалене, стерте з лиця землі царським поплічником О. Меншиковим, місто ще довго перебувало у такому жахливому стані. За часів гетьмана І. Скоропадського резиденцію було перенесено до Глухова, а в Батурині заборонили навіть поселятися.

Відродитися, піднятися з колін, згадати свою колишню славу й столичну велич місту вдалося лише у середині XVIIІ ст. за часів гетьманування К. Розумовського.

Друга зупинка – ПАЛАЦ Розумовського у Батурині

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: