Травнева подорож 2011 /БАТУРИН – Палацовий комплекс/   Leave a comment

Перша зупинка – БАТУРИН /цитадель/

DSC_5026

Палацовий комплекс останнього гетьмана України розміщений у частині міста, що в народі зветься Тепловкою. Ця історична назва зберігається в Батурині з часів гетьманування К.Г. Розумовського, саме з ним на Україну приїхав Григорій Миколайович Теплов. Під час розбудови міста він керував всіма будівельними справами, його роботою гетьман був дуже задоволений і вирішив віддячити. Отримавши в дарунок землю, Григорій Миколайович значно збільшив власні земельні площі, прикупивши їх у сусідів. А потім почав облаштовувати на ній власну садибу. Перш за все він збудував два дерев’яні флігелі на цегляних фундаментах і почав будувати цегляний будинок. На цю будову завершити він не встиг. Кирило Григорович складає гетьманську булаву у 1764 році, а Теплов отримує нове призначення, яке назавжди віддаляє його від гетьманської столиці. Батуринська садиба стає непотрібною для статс-секретаря імператриці Катерини ІІ, і Теплов продає її в 1772 році власнику Батурина К. Розумовському. Власне тут Кирило Григорович розпочав нове будівництво, але назва збереглась місцевими жителями за першим власником території. Так виник район, назву якого вже два століття бережуть як Тепловка.

Через сім років на цій ділянці землі Кирило Григорович розпочав будівництво вишуканого палацу. Для цього був запрошений відомий архітектор Чарльз Камерон, який розробив проект грандіозного палацово-паркового ансамблю. В 1799 році розпочинається його будівництво.

Чарльз Камерон

1

Мурована триповерхова будівля палацу розташована на прузі високого лівобережного плато р. Сейм на південній околиці Батурина. Триповерховий палац, який дійшов до наших днів, виднівся над службовими флігелями та парком, як основа всієї композиції. Палац має компактне розпланування: він прямокутний у плані з двома напів-ротондами на бічних фасадах. Перший поверх палацу вирішений у дусі римської архаїки – замкові камені прикрашені безформенними бляхами замість масок. А над цією архаїкою з головного фасаду, поставлений легкий, витончено стрункий портик із восьми колон греко-іонійського ордеру, висотою в два поверхи. Портик звершено трикутним фронтоном, напів-ротонди мають купольні завершення і прикрашені півколонами такого ж іонічного ордера, як і головний фасад. Це підкреслює стильову єдність споруди.

DSC_5088

Парковий фасад трактовано дуже лаконічно. Гоовний його елемент – тераса, що спирається на колонаду тосканського ордера. Декор фасадів стриманий, у стильових формах високого класицизму.

DSC_5092

Палац не дуже великих розмірів, але компактність і пропорційність залів роблять його надзвичайно затишним і містким. Нижній поверх займали кухня і службові кімнати, другий – пишні приймальні зали та їдальня, найвище – спальні кімнати. На однаковій відстані по обидва боки від палацу стояли два двоповерхові флігелі, в яких налічувалось декілька десятків кімнат. Декоративною огорожею вони з’єднувались в одне кільце з палацом. За огорожею рівними рядами був розбитий чудовий парк.

DSC_5078

Зберігся генеральний план садиби 1891 року, на якому показана планувальна схема внутрішнього двору з лісовими насадженнями, які позначені як липовий гай.

DSC_5086

Власник садиби – Кирило Розумовський був освіченою людиною, справжнім цінителем прекрасного. Його захоплювали рукотворні ландшафти, які були дуже популярні на той час в Європі, Москві, Петербурзі. В кінці XVІІ – на початку XVІІ століть класичний стиль у ландшафті був верхом творіння і досяг розквіту. К. Розумовський запрошує Антоніо Рінальді для розроблення проекту парку саме в такому стилі, де головне місце посідає палац, а територія розподіляється на регулярну палацову та територію вільного планування, яка мальовничо вписувалась би в природний ландшафт.

Центральна алея парку, що поєднувала Батурин із садибою, були зорієнтована чітко на головну вісь фасаду палацу. Традиційно така алея була обсаджена липами та кленами. Палацовий партер у плані мав форму квадрату, розпланованого алеями на чотири менші квадрати однакові за площею, кожен з яких був розділений перехресними діагоналями-доріжками на чотири трикутники. Партер, що підкреслював велич палацу, був засаджений деревами та кущами вздовж доріг. Доріжки та алеї було влаштовано з гравію різної величини. Таке покриття було традиційним для цього історичного періоду.

DSC_5081

Час зруйнував рими витонченого інтер’єру палацу і майже знищив парк, та, попри все, монументальні форми і нині вражають красою, гармонійністю і витонченістю. Це справжня висока і благородна класика.

В 1803 році Кирило Розумовський помирає. Жоден із його нащадків не живе в Батурині. В середині ХІХ ст. місто з усіма його підприємствами і палацом, в тому числі, переходить до державної казни. І з цього часу доля палацу набуває трагічного відтінку. Палац, який колись вражав усіх своєю надзвичайною красою, став швидко занепадати – не так від часу, як від людських рук.

В 1824 році великої шкоди палацу завдала пожежа – були знищені всі інтер’єри, над створенням яких працювали відомі митці – Іван Усенко, Дмитро Левицький, Антоніо Канова. У 1887 році палац передають на баланс Київського військово – інженерного управління, яке внесло свою сумну частку в руйнування чудового творіння Ч. Камерона. Зали були перетворені в казарми, а на території проводили маневри.

У 1905 році, коли було звернено увагу Імператорської археологічної комісії на стан палацу в напрямку віднайдення можливостей його ремонту, військово – інженерне відомство знаходить за можливе знести дощенту один з бічних флігелів, “для спорудження з цегли його стін очної лікувальної станції”. Флігель був досить великий, а стовпи його дуже грубі, а між тим отриманою від зламання флігеля цеглою було здійснено лише сплату за роботи зі спорудження дерев’яної лікарні. Даною комісією було відкинуто прохання місцевих жителів про використання цегли палацу на спорудження храму.

У справах Імператорської археологічної комісії є також копії паперів, які надсилалися до начальника Чернігівської губернії з проханням про вжиття заходів проти розкрадань глини з-під фундаментів палацу, що загрожує цілісності стін, таким чином, уможливлює падіння всієї споруди.

/Колонада першого поверху палацу, 1909 р./

22

В цей час обговорювалась ідея облаштування в палаці будинку для престарілих художників та літераторів, вчительського інституту (або семінарії, гімназії).

7

У 1911 році Батуринський палац переданий у володіння “Общества защиты и сохранения в России памятников исскуства и старины”, яке поставило собі за мету не допустити подальшого його руйнування, адже на початку ХХ ст. палацово-парковий ансамбль К. Розумовського вже потребував реставрації та значних коштів. Перша реставрація палацу пов’язана з нащадками останнього гетьмана України, а саме – його правнуком Камілом Львовичем Розумовським. Маючи за плечима 56 років життя, він вперше приїздить до Батурина. Оглянувши містечко та поруйновану пам’ятку архітектури свого знаменитого предка, Каміл Львович вирішує відродити перлину архітектури і виділяє на це 60 тис. карбованців. Граф Каміл Розумовський – прямий нащадок гетьмана, пропонував влаштували у палаці Музей народного мистецтва. Це єдина відома воля Розумовських про облаштування палацу. В 1911 році розпочалися реставраційні роботи під керівництвом відомого архітектора Андрія Білогруда. Було складено кошторис, в якому від ґрунтовних до малярських і столярних робіт включно, були обчислені в розмірі 45-50 тис. руб., в припущенні пристосування будинку для цілком житлових цілей, – як наприклад, для навчального закладу, необхідно влаштувати подвійні рами  на 110 вікон, улаштувати 65 дверей, 32 печі і оздобити зали і кімнати ліпними роботами.

21

Але поки що довелося обмежитися лише виконанням деяких робіт. 11 липня 1911 року були призначені торги на доставку необхідних матеріалів і 1 серпня було розпочато ремонт палацу, що тривав до жовтня і полягав в усуненні сміття та обвалених балок; у виправленні склепінь; зміцненні стін зв’язками і закладенням їх цегляною кладкою; у відновленні двох бань; у покритті палацу покрівлею; кладкою груб.

30

Були доведені дослідницькі роботи, розроблений проект відродження палацу та виконані реставраційні роботи в натурі. Суттєво даний проект на відрізнявся від проектних рішень Ч. Камерона, за винятком двох парадних зал 2-го поверху, в яких А. Білогруд влаштовує міжповерхові перекриття. Роботи по відтворенню архітектури палацу продовжуються до 1913 р., коли він був переданий військовому відомству Російської імперії.

6

У 1917 році у комплексі Батуринського палацу планувалося розмістити будинок інвалідів.

/Палац К. Розумовського, 1920 р./

8

У серпні 1923 року будівля постраждала від сильної пожежі, внаслідок якої пам’ятка втратила дах, всі дерев’яні елементи, частково склепіння між підвалом та першим поверхом.

Під час війни 1941 – 1945 років значних втрат зазнали фасадні стіни та архітектурно – декоративні елементи пам’ятки.

Знову звернули увагу на палац лише після Другої Світової війни. Декілька разів приймались рішення про його реставрацію, але палац так і не засяяв своєю первинною красою.

У 1947 – 1948 роках – консерваційні роботи, згідно проектних рішень, розроблених групою архітекторів під керівництвом Н.Г. Терзієва трестом “Будмонумент”. Проектні рішення були не реалізовані в повній мірі.

5

1968 рік – реставраційні роботи згідно проектної документації по пристосуванню пам’ятки під піонерських табір, архітектури УСНРВМ під керівництвом І, Шмульсона. Проектні рішення не реалізовані в повній мірі.

20

1978 рік – реставраційні роботи, згідно проектної документації відтворення пам’ятки під піонерських табір, архітектори УСНРВМ В. Трегубов, Л. Абдрахімов. Проект не реалізований в повній мірі.

1994 рік – реставраційні роботи, згідно документації щодо пристосуванні будівлі під історичний музей, архітектор – Л.Є. Чекурда. Проект не реалізований в повній мірі.

4

Довгі роки, як сумний спогад про величні мрії та змарновані надії одиноко височів палац над широкою заплавою Сейму.

17 серпня 2002 року постановою №1123 Кабінет Міністрів України затвердив Комплексну програму збереження пам’яток державного історико – культурного заповідника “Гетьманська столиця”, яка розраховувалась на сім років, з 2003 по 2009 рік. Програма передбачала реставрацію палацу К. Розумовського та створення у ньому Музею. В 2008 році реставраційні роботи на палаці були завершені, в першому півріччі 2009 року в палаці створено нову експозицію. 22 серпня 2009 року за участі Президента Україні В.А. Ющенка відбулось урочисте відкриття відреставрованого палацу К. Розумовського та експозиції виставки “Українське відродження”.

19

29

Те ж саме в наші дні

28

Сучасні інтер’єри /у цьому дописі усі світлини без водяного знака взяті з путівника/

2 17

3 18

Гетьманська зала палацу, 2009 р.

1

Антична зала палацу, 2009 р.

16

Третя зупинка – БАТУРИН /місто/

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: