ДУБНО   2 comments

Останній раз ми були тут тиждень тому (Боже, невже я почала писати пости в режимі реального часу?! витріщені очі ). Набралися позитивних вражень, але змерзли страшенно. Був пронизливий вітер, який видував із голови все, що туди намагалася вкласти дуже відповідальний гід. Я після тої поїздки навіть злягла з грипом.

В цілому скажу так – їхати у Дубно потрібно обов’язково. І найкраще – періодично навідуватися сюди час від часу, бо заповідник постійно змінюється і кожного разу тут можна застати щось нове.

Вже традиційно уникну переповідання, тому далі – корисні посилання на різну інформацію про місце:

Міський портал Дубного

http://www.dubno.com.ua/

Сайт заповідника

http://www.dubno-museum.org.ua/ !!!!

Багато старих фото міста

http://www.art.lutsk.ua/art/foto/index%20dubno.shtml

Чужі живі журнали із описами поїздок

http://ludovikxiv.livejournal.com/257903.html !!! гарні фото

http://andy-babubudu.livejournal.com/134098.html

http://agritura.livejournal.com/530.html#cutid1 !!!

Ну і класика – сайт Блеки

http://www.castles.com.ua/dubno.html

Історія Дубна настільки об’ємна, що навіть при наявності бажання, мені б знадобилося з десяток постів, щоб її охопити. Це настільки невдячне завдання, що я навіть не буду братися.

У такому випадку виникає питання, для чого я взагалі створила цей пост?

Ну, для того, щоб перш за все поділитися фотографіями, а по-друге, – недавно я знайшла книжку Катерини Липи “Під захистом мурів” про фортифікаційну архітектуру. Книжка сама по собі дуже цікава, крім того, у ній є досить корисної інформації і про Дубно. Далі усі посилання тільки з неї.

Герб над в’їздом у замок (сучасне фото)

DSC_3999

Фото замкової брами і моста зразка 2005 року. Зараз навпроти замку гарний сквер, а п’ять років тому були якісь хащі IMG_1147IMG_1143

Башточка, яка називається кавальєр. Коли замок ще мав оборонне значення, то тут було місце для сторожі. Пізніше ж кавальєр використовувався як місце для чаювань господарів і їх гостей.

Фото 2005 року

IMG_1150

Вид на кавальєр з боку річки (2005 рік)

IMG_1236

Той же вид з якоїсь старої світлини

edc81b70d767ee24

А от що пише Катерина Липа про облаштування замків:

“… у замку обов’язково було житло магната – досить скромна будівля – уже не тісний донжон, але ще не палац. Житлова споруда була потужно укріплена і слугувала ядром оборони замку. Зазвичай вона прилягала до зовнішнього муру, у якому замість вікон були стрільниці.” У Дубному все якраз так і є. “У замку зазвичай були просторі зали для буйних учт та військових нарад, спочивальні для господарів, солідного розміру кухні, здатні забезпечити смакотою велику кількість гостей. Ванних кімнат не було – вмивалися з миски (у кращому разі), а милися в ночвах чи великій діжці. А от вбиральні були – і досить дотепно влаштовані. Туалет робили десь на верхніх поверхах у товщі стіни. Від дерев’яного сидіння (така конструкція ще подекуди збереглася у сучасних дачних будиночках) у товщі стіни йшов навскісний канал для нечистот, який виходив назовні над замковим ровом. Часом над сидінням влаштовували бійниці для ручної зброї – щоб оборонець ні на хвилину не відволікався від справи. Тож зрозуміло, що найкомфортабельнішим було проживання на верхніх поверхах замку, де повітря було свіжішим.

Другим потужним вузлом оборони була брама. Над проїздом здіймалася кількаповерхова вежа зі стрільницями на кожному поверсі, всередині підйому звідного мосту або герси. Башти були найчастіше наріжними, оскільки довжина стін магнатської твердині не була настільки значною, щоб розчленовувати її додатковими вузлами оборони. У кожній резиденції існував храм, православний або католицький, залежно від віросповідання замовника, хоча загалом мешканці замку, хоча й були членами однієї родини, часом належали до різних конфесій. Роль храму могла відігравати замкова каплиця – приміщення у житловому корпусі або окрема споруда, що звісна річ, була пристосована до оборони. У замку також обов’язково існувало чимало господарських та складських приміщень чи окремих будівель для продуктів і боєприпасів. Однією з найважливіших споруд будь-якої фортеці був колодязь, що міг забезпечити гарнізон водою за будь-яких обставин. На спорудження колодязя не шкодували силі коштів, прорубуючи його у скелях на глибину у десятки метрів. Часто над колодязем споруджували вежу, яка мала захищати “систему водопостачання” фортеці. Воду з глибини діставали не цеберком, а великою діжею. Щоб витягти її нагору не достатньо було невеличкого коліщатка з ручкою, тому встановлювалося колесо діаметром 3-4 метри. Двоє людей ставали до середини колеса і крутили його руками і ногами. Магнатський замок зазвичай був нерегулярний у плані, його конфігурація не мала чітких геометричних обрисів, а повторювала форму вершини пагорба, на якому розташовувалася твердиня”

А це щодо побудови на території замків палацу:

“Європейське середньовіччя, добігаючи кінця, вибухнуло наостанок барвистим феєрверком – добою Ренесансу. Ставлення до особистості докорінно змінилося – людину було проголошено “мірою всіх речей”. Змінився і спосіб життя можновладців – кожен тепер волів мати не озброєних слуг (хоч, звісно, від армії ніхто не відмовлявся), а придворних, з якими можна було розмовляти про гарні та розумні речі. Королі та вельможі ставали покровителями мистецтв та наук, наввипередки запрошуючи до своїх дворів відомих вчених і художників. Вочевидь, новий спосіб життя вимагав нового житла, простий і не надто комфортабельний замок вже не задовольняв потреб мешканців. Таким житлом став палац. Слово це походить від італійського palazzo, адже саме Італія у ті часи пропонувала найсвіжіші архітектурні ідеї. Палаци у великих містах були просторими будинками з гарно оздобленими фасадами та інтер’єрами і великими вікнами. Щоправда, вікна мали грати і закривалися товстими віконницями – на випадок локальних бойових дій з боку ворожих сусідів. Хрестоматійний випадок ворожнечі серед міського патриціату з усіма трагічними наслідками – сумна історія Ромео і Джульєтти з п’єси Вільяма Шекспіра.

Але по-справжньому “розгулялися” вдавалося лише за містом. Тут можна було звести більш простору споруду, а навколо неї влаштувати сад, оскільки природою тепер не тільки користувалися, але й милувалися, бо можливість насолоджуватися красою (байдуже, природною чи рукотворною) стала складовою нових уявлень про комфорт…” “Зворотним боком уваги до людини став надзвичайний індивідуалізм, що плекав властолюбність, пихатість та нерозбірливість у засобах досягнення власної мети. Тож чубилися всюди і жорстоко – за владу, землі, гроші. Але який сенс палити замок – палац, яким у разі перемоги над власником сам збираєшся всмак покористуватися? До того ж долю воєн все більше стали вирішувати битви армій у полі та політичні домовленості як до, так і після боїв. З іншого боку, за доби Ренесансу бурхливо розвивалися науки, досягнення яких завжди намагалися використати у військових цілях. Артилерія ставала дедалі якіснішою і мучитися у тісному донжоні з малесенькими вікнами вже не мала сенсу: товсті стіни все одно не захищали тільки від обстрілу. Фортифікатори розробляли все нові й нові системи захисту від артилерії. Але укріплення відсувалися до неспокійних кордонів або, принаймні, подалі від розкішних палаців. Найпотужніше укріплювалися міста, бо за цієї доби володіння землею позначало вже не володіння  замками, а захоплення багатих міст.

На теренах України також не бракувало бажаючих пожити у палаці. Адже не тільки найбагатші магнати здійснювали закордонні подорожі й мали нагоду ознайомитися з новою архітектурною модою. Купці вирушали в далекі краї із своїм крамом, молоді ремісники вдосконалювали свої вміння за кордоном, шляхтичі та міщани здобували освіту у європейських університетах. Палац для магната став справою престижу, адже всі навколо вже знали, що справді багаті та впливові люди просто зобов’язані мати саме таке сучасне житло. Тож усі, хто мав кошти, воліли будувати палаци, що демонстрували б багатство, милували б око та стали б місцем витончених інтелектуальних розваг для своїх власників. Справа була за малим: у нашому краї тактико-стратегічні особливості війни не змінилися. Як і раніше, татари не намагалися утримувати землі, по яких проходили, і, звісно ж, не збиралися захоплювати оборонні споруди, щоб самим користуватися ними. А от завдати фортифікаціям якнайбільшої шкоди було вигідно зі стратегічної точки зору: якщо оборонну споруду не встигнуть вчасно полагодити, то наступного разу буде легше її брати, і , відповідно, легше грабувати всіх, хто живе під її захистом.”

Палац Любомирських на території замку

IMG_1159

Оздоба стін у деяких кімнатах

IMG_1168DSC_4045

Наразі у замку діє кілька виставок. Ось деякі експонати

DSC_4005DSC_4006DSC_4050DSC_4002

DSC_4037

IMG_1213

IMG_1219

IMG_1224

Виставка мініатюр. Нажаль я не записала, хто автор усіх цих чудових робіт… сумний

DSC_4013DSC_4015DSC_4016DSC_4017DSC_4018DSC_4019DSC_4020

Експонати виставки робіт Галини Бабич і Леокадії Загальської (це все – вишивка гладдю!!!)

DSC_4021

DSC_4022

DSC_4023

DSC_4024DSC_4025DSC_4026

DSC_4027DSC_4028DSC_4029DSC_4030DSC_4034DSC_4035

IMG_1205

IMG_1207

Наостанок ще кілька фото замку

DSC_4038DSC_4055

IMG_1152

IMG_1166DSC_4043IMG_1179IMG_1175IMG_1238IMG_1161IMG_1157

Дорогою додому нам ще довелося проїхати повз такий літачок

IMG_1247

і такого песика

IMG_1239

Advertisements

Posted 25.10.2010 by llevchenko in Рівненщина

Tagged with

2 responses to “ДУБНО

Subscribe to comments with RSS.

  1. Приэмно почитати хорошi слова про рiдне мiсто Дубно))

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: