КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 6 день   2 comments

Інформація по підготовці до подорожі ТУТ

Перша частина подорожі ТУТ

Друга частина подорожі ТУТ

Третя частина подорожі ТУТ

Четверта частина подорожі ТУТ

П’ята частина подорожі ТУТ

Шоста частина подорожі ТУТ

Сьома частина подорожі ТУТ

Восьма частина подорожі ТУТ

Дев’ята частина подорожі ТУТ

Десята частина подорожі ТУТ

Одинадцята частина подорожі ТУТ

Дванадцята частина подорожі ТУТ

11.07.2010

Прокидаємося раніше, ніж завжди, бо потрібно встигнути поснідати, зібрати речі і доїхати до Кракова.

Після сніданку і прощання з готелем їдемо в місто. Вирушаємо тим же 304-им рейсом.

Маємо з собою багаж (велику сумку на колесах) але вирішуємо додатково його не оплачувати. В принципі, не хочеться перевіряти розмір штрафу, але весь час, що ми були тут, жодного разу не бачили, щоб хтось купував якісь спеціальні квитки. Тому наважуємося ризикнути.

Без приколів доїжджаємо до останньої зупинки маршруту Krakow Glowny (головний Краківський вокзал).

Проходимо через колії на площу перед будівлею торгового комплексу Galeria Krakowska.

Бачимо якусь дослідну ділянку, де вирощують хміль smile

DSC_3075

Будівля вокзалу

DSC_3073

Праворуч від неї – отака цікава інсталяція (вночі вона ще й світиться

DSC_3076

Будівля торгового центру

DSC_3082

Проходимо по переходу до автовокзалу.

Перони

DSC_3081

Виходимо праворуч від автовокзалу на такий майданчик

DSC_3083

У наш перший польський день я бігала тут, як ненормальна, намагаючись купити білети.

Заходимо на платформи автовокзалу і вмощуємося на першій вільній лавці. До автобуса ще майже година. smile  Ото вчасно зібрались….

Спостерігаємо за рухом на вокзалі.

Для такого міста, як Краків, вокзал явно замалий. Судячи з того, що сюди прибувають переважно великі туристичні автобуси – вокзал міжміський, міжнародний (може є ще інші, менші).

Тут вже дуже добре організовано. Після прибуття водій дає паркувальнику (!) табличку з назвою маршруту і штрих кодом. Паркувальник має термінал, яким зчитує код. Очевидно, далі ця інформація надходить у базу – який автобус прибув, на яку платформу, коли… Чорт, забирай, невже у нас не можна зробити такого?! Щоб якась криклива баба не верещала на весь вокзал, щоб всі ішли у касу брати білети, бо без них фіг куди поїдуть!!! злюка

Точно по розкладу, в 11:26, приїжджає наш автобус. Заходить на ту ж 13-ту платформу, куди і минулого разу. Людей не багато, але автобус майже повний. Нам пощастило, бо водій посадив нас на два місця відразу за собою.

Їдемо. В автобусі крутять “Сватів”. непонятка У будь-якому випадку це краще, ніж “Детективное агенство “Иван да Марья”…

У Пільзно зупиняємося на заправці: хлопчики – наліво, дівчатка – направо.

Маємо ще трохи злотих, тому затарюємося місцевим пивом (особливо сподобалася “Warka strong”), крім того купуємо карту Польщі (4 zl) – на майбутнє.

Далі ніде надовго не зупиняємося. Стаємо тільки для того, щоб когось висадити чи підібрати. Видно, водії поспішають перейти кордон, знаючи, які там можуть бути халепи.

За 15 км до кордону один з водіїв проходить по салону і роздає якісь анкетки тим, у кого польський паспорт. Ми звісно не поляки, тому не знаємо, що там. Мабуть то вже для української митниці.

На в’їзді до польського митного посту нас зупиняють. Митник питає, скільки людей в автобусі. 47.

Далі автобус зупиняється біля крайнього лівого в’їзду, відразу біля якогось кафе. Нам кажуть, щоб знову розбіглися на два боки (до туалету, що поруч із кафе), бо потім зайде дядько митник і всім буде не до того. smile

Коли всі сходяться – їдемо далі. Нас зустрічає митник. Водії відкривають для нього багажні відсіки. Митник просто дивиться і на цьому все.

Заходить в автобус.

Всі по-черзі дають паспорти (відкриті на головній сторінці). Митник бере їх у руки, уважно дивиться і називає кожного на ім’я (ану ж проколетеся smile ). Тоді виходить геть.

Прямо по курсу трохи вдалині вже видніє герб і прапор України. УРА!!!

На годиннику 16:30 за польським часом, температура повітря – 32 градуси в тіні.

Доки чекаємо митника трохи озираємося навколо. Нажаль нам не видно, як проходять контроль легкові автомобілі, тому нічого про це сказати не можу.

Також тут мені не вдалося вистежити, з якої смуги машини заходять по зеленому коридору. Можу його із Польщі в Україну нема? посмішка на 32

В 17:25 заходить водій і роздає усім паспорти. До побачення, Польща.

В 17:32 під’їжджаємо до української митниці. Бачимо, що 2-ий лівий в’їзд – зелений коридор. Значить, він таки є.

Заходить дуже симпатична працівниця митниці із вогняно-рудим волоссям. По-черзі даємо паспорти. Жінка починає прискіпуватися до поляків, бо вони неправильно заповнили міграційні картки. Слухаємо це і аж душа радіє за наших. посмішка на 32 А якщо чесно, то аж соромно від того, що наші на українському боці дрючать поляків, так само як поляки наших на польському.

Далі – живий анекдот.

Поляки позаповнювали ті міграційні картки, не вказавши номера автобуса, даних про мету поїздки, а також місто і готель проживання в Україні. При чому, всі зробили одні і ті ж самі помилки. Контролерка розізлилася, гаркнула, чи є старший групи. А оскільки вони всі були не у групі, то вона визвірилася на одного поляка:

– Do you speak English?

Той каже:

– Yes.

А вона:

– То шо непонятно?!

ржу-немагу

Для того, щоб не було дуже соромно за нашу співвічизницю поясню – там у формі картки вся інформація продубльована англійською і коментар митнички, в принципі, мав сенс.

Після того як всі розібралися, контролерка виходить і ми просуваємося трохи вперед.

Праворуч по зеленому коридору їдуть легкові машини

PIC-0004

PIC-0006

Зупиняємося. Водії кажуть, щоб бажаючі йшли до українського туалету. Всі виходять. Частина іде туди, а решта залишаються на перекур і балачки під автобусом.

Через якийсь час до нас підбігає митник і гримає на всіх, – чого лазимо без паспортів по території поста.

Ще через пару хвилин починають перевіряти багажні відсіки.

У 18:15 один з водіїв приносить паспорти. Їдемо далі.

Дивуємося, що на в”їзд до Польщі зовсім немає черги з легкових машин (ані по зеленому, ані по звичайному коридору). Черга вантажівок теж не така довга, як була у вівторок.

Далі їдемо спокійно без пригод.

У Львові на автовокзалі трохи прогулюємося і перекусуємо місцевими хот-догами – просто вже дуже скучили за українською кухнею. посмішка на 32

У Рівне прибуваємо в районі першої ночі. Після довгого чекання на автовокзалі сідаємо в якусь маршрутку і їдемо до дому.

Приїжджамо втомлені і сонні. Добре, що хоч  наступного дня не треба іти на роботу.

На цьому все.

Advertisements

Posted 28.09.2010 by llevchenko in Некатегоризовано

Tagged with

2 responses to “КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 6 день

Subscribe to comments with RSS.

  1. Вітаю! Прочитавши весь Ваш звіт, хотів Вас запитати, бо сам планую їхати до Кракова… Не нудно там, тобто чи є що подивитися (бо по фото не дуже вражений побаченим), чи варто взагалі їхати туди?

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: