КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 4 день, 2 частина   Leave a comment

Інформація по підготовці до подорожі ТУТ

Перша частина подорожі ТУТ

Друга частина подорожі ТУТ

Третя частина подорожі ТУТ

Четверта частина подорожі ТУТ

П’ята частина подорожі ТУТ

Шоста частина подорожі ТУТ

Сьома частина подорожі ТУТ

Восьма частина подорожі ТУТ

Дев’ята частина подорожі ТУТ

Десята частина подорожі ТУТ

 

Закінчуємо маршрут по Королівській дорозі і доходимо до Вавеля.

Вежа Сигізмунда (Кафедральний собор)

DSC_2655

Повертаємо праворуч на вулицю Kannonicza.

Натрапляємо на такий заклад (аж серце радіє!)

DSC_2658

У дворику

DSC_2660 DSC_2661

Далі по вулиці

DSC_2664

Дворик Археологічного музею

DSC_2665

Далі скеровуємося до вулиці Пілсудського – маємо потрапити на курган Костюшко.

Наразі нам потрібно знайти найближчу зупинку автобуса, який іде туди.

Дорогою бачимо таке

DSC_2668

Вавель з протилежного берега Вісли

DSC_2676

Бублики тут люблять не тільки місцеві жителі і туристи…. smile

DSC_2674

Нарешті знаходимо зупинку і приїжджаємо до Кургана Костюшко.

Капличка, що на передньому плані, слугує вхідними воротами на курган.

DSC_2685

Курган Костюшко насипали у 1823 році. Цегляну стіну, що оточує курган і мури збудували згодом австрійці.

Зараз у колишній фортеці розміщена радіостанція RMF.

DSC_2687

Вхід на курган платний. Білет коштує 8 zl.

Піднімаємося трохи вгору такими сходами

DSC_2723

А далі ідемо вже стежиною.

Зверху відкривається найкращий вид на місто і околиці.

DSC_2690

У центрі панорами – Вавель

DSC_2691

Трохи правіше

DSC_2719

Вид на район Krowodrza (зелене поле на передньому плані – Краківські Блоні, місце де влаштовують усілякі масові заходи під відкритим небом).

DSC_2697

Вид на плотилежний бік – десь там вже починаються Татри

DSC_2711

Спускаємося вниз і проходимося фортецею. На одній зі стін помічаємо таку табличку

DSC_2725

Так і не зрозуміли, чи це у них тут площа ім. Пола Маккартні, чи то місце, куди б він мав припаркувати свою машину, коли раптом заїде сюди…. посмішка на 32

Для дороги назад у місто маємо 2 варіанти – або звичайний автобус, або отакий поїзд

DSC_2732

Ми, звичайно, вибираємо друге. smile

Їхати у цьому чуді інженерії просто чудово! Дорогою можна все добре роздивитися і навіть пофотографувати, бо швидкість руху досить мала.

А водій на спусках ще й навмисно крутить рулем, від чого хвіст поїзда так і кидає в різні боки. посмішка на 32  Радість для туристів, особливо дітей, невимовна!

Єдине, що не сподобалося – мотор поїзда ДУЖЕ голосно тарахкоче. Ми сиділи десь у першому ряду, то аж вуха закладало. А так, транспорт суперський.

Поїзд привозить нас до Вавеля і звідти ми ідемо по набережній у Казимеж.

Дорогою натрапляємо на пам’ятник собачій вірності.

DSC_2740

Історія песика на ім’я Джок дуже схожа на історію вівчарика Хатіко з одноіменного фільму. Тому переповідати не буду.

Доходимо до Ринкової площі Казімежа

DSC_2741

Фонтан “Три музиканти”

DSC_2744

Черговий рояль

DSC_2750

Трохи ліворуч вдалині – костел Тіла Господнього

DSC_2747

Усі путівники наполегливо радять його відвідати. Кажуть, що його заснував сам король Казимир Великий і всередині костел надзвичайно гарний.

Цього разу ми не маємо сил, щоб переконатися у цьому, бо ноги вже просто не витримують.

Єдине, на що нам вистачає снаги, то це повернутися назад на Страдомську, щоб купити солодких сувенірів і відшукати зупинку автобуса на Велічку.

Заходимо в автобус. Апарат не працює, тому Олег іде до водія, щоб купити квитки. Водій дає 2 квитки і здачу, а вже потім ми помічаємо, що він продав нам міські квитки (Велічка ЗА містом), і якщо зараз зайде контролер, то у нас будуть проблеми.

Спокійно собі їдемо аж до самої Велічки. Після в’їзду у містечко на першій же зупинці заходить контролер і каже всім приготувати білети. Йопрст…!

До нас черга доходить уже перед самою нашою зупинкою і буквально перед виходом ми встигаємо пояснити, що ми не розуміємо польської, ми не місцеві і то водій дав нам такі білети….. Тітонька, яка сидить біля мене, допомагає переконати контролера, бо вона бачила, що білети ми купували у водія.

Зрештою, контролер нас відпускає (бо ж дурні туристи, що з них взяти) і каже, щоб наступного разу були уважніші. Ага. Будем.

Повертаємося додому втомлені і голодні, тому вирішуємо влаштувати свято живота в одному з місцевих ресторанів.

Сьогодні ми обираємо ресторан “Ва Банк”. У Велічці він знаходиться у недалеко від Ранкової площі на вулиці Сікорського.

Інтер’єр

DSC_2758

Нам роздають меню, але вчитуватися у польські назви страв зовсім не хочеться. Тим більше, що нам пощастило, бо сьогодні на вахті англомовна офіціантка. У такому разі запитуємо її, що б вона порекомендувала смачного і польського.

Дівчинка каже, що можна взяти філе в якомусь хитро-мудрому клярі та запечений стейк під овочами та сиром. Звичайно, до цього всього ще гарнір і салат.

На тому і порішили.

Не скажу, що філе і стейк то цілком “польські” страви, але після чисельних краківських кебабів і хачапурів, будь-яка нормальна їде потягне на національну. посмішка на 32

Доки чекаємо їжу – приносять напої. Сьогодні ми п’ємо пиво Окочім. Вже конкретно від нього зафанатіли.

Нарешті приносять страви. Отут, мої друзі, ми аж роти повідкривали.

Зверніть увагу на порції.

Салат

DSC_2767

Олегове

DSC_2768

моє

DSC_2769

+ на додачу до моєї страви була ще тушена капуста!

Не знаю, чи фото може правильно передати діаметр тарілки, але ми були просто в шоці. Я спочатку навіть засумнівалася, що настільки голодна, щоб це все ум’яти.

Ми трохи погигикали і взялися їсти. Коли вже зійшла нанівець перша хвиля голоду, почали закрадатися дурні думки про те, якою може бути ціна за такі об’єми. У нас, як на зло, у цей вечір були досить незначні суми готівкою. Впринципі, на нормальну вечерю вистачало, але ж не на ТАКУ!

Коротше, ми аж вивели з ладу мізки, намагаючись вирахувати, ціну, але чек нас знову ввів у ступор.

Сума була 68,50 злотих!!!! А ми боялися, що не впишемося у дві сотні. витріщені очі

При чому, ціни були вказані такі ж, як і в меню. Тобто, тут нема того, що в нас – ось вам риба за стільки-то гривень 100 грам, а по факту вийде втричі дорожче, бо це ж один кусок і т.д. і т.п.

Вже перед виходом ми запитали офіціантку, де можна купити бокали з логотипом Okocim, то вона, не довго думаючи, витягла з бару два таких бокали і подарувала нам. smile Ну від такого, ми взагалі полюбили і її, і ресторан, і Велічку і всю Річ Посполиту. посмішка на 32

Дорогою в готель вдалося ще помилуватися нічним містом

DSC_2779 DSC_2781 DSC_2787 DSC_2793

Після повернення у готель – ідемо на ресепшен, бо хочемо у google maps подивитися, де знаходиться аквапарк, а також пошукати адресу саду Станіслава Лема (я читала про це місце на якомусь сайті, але перед поїздкою зовсім не було часу уточняти деталі).

Нажаль, інтернет сьогодні чомусь не працює, але на ресепшені я знаходжу картку з рекламою аквапарку, яка при пред’явленні дає право на знижку у 15%. Беремо 2 таких рекламки і йдемо спати.

Наступна частина подорожі ТУТ

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: