КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 3 день, 4 частина   Leave a comment

Інформація по підготовці до подорожі ТУТ

Перша частина подорожі ТУТ

Друга частина подорожі ТУТ

Третя частина подорожі ТУТ

Четверта частина подорожі ТУТ

П’ята частина подорожі ТУТ

Шоста частина подорожі ТУТ

Сьома частина подорожі ТУТ

Восьма частина подорожі ТУТ

Від Палацу Мистецтв ми прямуємо праворуч і потрапляємо на площу Szczepanski.

Тут досить небагатолюдно. Зрештою, будний день…

DSC_2364

Вид на Палац Мистецтв з боку площі

DSC_2368

Тут у буд. №1 по вул. Szczepanska (на фото не видно) знаходиться Старий Театр, що є однією із найстарших театральних будівель Кракова. Працює вона з 1798 року. Сцена цього театру вважається однією із найкращих у Польщі. На першому поверсі будівлі є музей, а у підвалі – кафе “Маcка”. Тут часто збираються актори після вистав.

На площі ліворуч (на куті вул. Sw. Tomasza) є гарний ресторан польської національної кухні “Морське око” (Morskie oko).

Його видно на фото (позаду машин – де 3 тенти)

DSC_2370

Ми робимо тут зупинку на якихось півгодини, щоб просто попити пива. На вулиці дуже жарко і їсти щось (а тим більше щось гаряче) зовсім не хочеться.

Доки перекушуємо, спостерігаємо за життям на площі.

Фонтан ближче

DSC_2373

Будівля, у якій розміщена друга сцена Старого Театру

DSC_2372

Цікавий вхід у дворик

DSC_2375

Повертаємося знову на Планти.

Скеровуємося трохи праворуч і йдемо вулицею Reformacka.

Ліворуч від нас – будівля костелу Реформатів.

DSC_2376

Він збудований у 1666-1672 роках. У підземеллі костелу є крипти, у яких підтримують спеціальний мікроклімат, що сприяє муміфікації тіл.

На стіні, що виходить на вулицю, висить дзвоник, що колись сповіщав про те, що хтось помер.

На іншому боці вулиці отакий дворик (не здивуюся, якщо ці “гаражі” – теж якісь крипти)

DSC_2377

Виходимо знову на Планти і трохи пройшовши, бачимо пам’ятник королеві Ядвізі і королю Владиславу Ягелло, який встановили у 1886 році на честь 500-ліття польсько-литовської унії.

DSC_2380

Переходимо вулицю Slawkowska. Ліворуч бачимо колишню будівлю Торгової палати.

DSC_2381

Доходимо до невеличкого ставка, який посередині перегороджений містком. З лівого боку містка отакий фонтан

DSC_2388

з правого – острівок з берізками

DSC_2387

Доходимо до Барбакана (раніше з цього боку будівлі був підйомний міст, яким потрапляли у вежу).

DSC_2403

Це колишній оборонний бастіон, який все ще з одного боку оточений глибоким ровом (його ширина у цьому місці колись сягала 24-х метрів !).

DSC_2406

Раніше місто було обнесене цим ровом, у якому крім того, була вода, і єдиний шлях, яким можна було потрапити у місто, пролягав через Барбакан.

Зараз бастіон часто використовують для театральних постановок. Крім того, він відкритий для відвідування (вхід платний) – тут є виставка, що розповідає історію Барбакана.

Далі ми скеровуємося до Флоріанської башти і  маршруту Королівської дороги.

DSC_2399

Проходимо через арку башти і потрапляємо на дуже галасливу Флоріанську вулицю.

Ця вулиці почала забудовуватися будинками ще у 14 ст. Тут ходив найперший у Кракові кінний трамвай, а потім електричний. У путівнику я прочитала, що коли під аркою Флоріанської башти проклали трамвайні рейки, то виявилося, що закуплені трамваї не проходять у неї по висоті…

Зразу на виході з арки стоять приватні гіди, які пропонують екскурсії по Старому місту. Також тут є невелика стоянка електромобілів CityTour, якими можна покататися по місту з гідом. Відразу скажу, що це задоволення не з дешевих – десь близько 140 zl (точніша інформація мабуть є на їхньому сайті).

Ми ж ідемо далі. Без гідів. smile

Праворуч (відразу після арки) бачимо виставку-продаж картин сучасних художників. Картини висять прямо на міських мурах.

DSC_2407

А напроти виставки – готель “Польський” (або готель “Під білим орлом”). Гостинний двір тут був ще з 1827 року.

Флоріанська башта з боку Флоріанської вулиці

DSC_2410

Просуваємося далі до Маріацького костелу, не особливо звертаючи увагу на будівлі по обидва боки вулиці.

Тут по обіді надзвичайно людно і гамірно, і озиратися навкруги, а тим більше щось фотографувати, дуже незручно.

В одному з численних прилавків купуємо морозиво. Потроху наближаємося до Маріацького костелу.

DSC_2412

Врешті доходимо до Ринкової площі.

Відразу бачимо, що Сукенниці на реставрації і ми не зможемо зробити, хоч якесь прийстойне фото, бо будівля оточена високим парканом і з одного боку вкрита риштовками. Взагалі на площі ми бачимо такий бедлам, що взагалі здається, ніби ми потрапили в якесь інше місто…

Прямо напроти Маріацього костелу “парковка” для кінних екіпажів. Це ще один вид транспорту для туристів.

DSC_2432 DSC_2434 DSC_2435

Вид на Маріацький костел від пам’ятника Міцкевичу

DSC_2436

Вища башта має висоту 81 метр. Вона була сторожовою. Із неї кожного ранку трубач сповіщав про початок дня (коли відкривалися міські ворота), а кожен вечір – про те, що ворота закриваються.

Іти в середину костелу нам чомусь не хочеться. Можливо, бажання зникає від вигляду численних груп туристів, які товчуться біля входу…

Тому ми обходимо костел із правого боку і попадаємо у невеликий дворик – Маріацьку площу.

Тут бачимо фонтан з фігуркою бідного студента. Це подарунок місту, встановлений у 1958 році.

DSC_2430

Далі за ним – костел Св. Барбари.

DSC_2414

Раніше на його місці було кладовище (при Маріацьокому костелі).

Коли місто опинилося під владою австрійців, то кладовище вирішили прибрати з центральної площі міста.

У центрі колишнього кладовища була капличка, на місці якої якраз і збудували костел.

У костелі Св. Барбари іноді проходять богослужіння німецькою (така-собі данина “австрійським” часам).

Костел Св. Барбари переважно закритий. У таких випадках потрапити всередину можна із заднього входу (зі сторони Малого Ринку).

Біля одного з вікон Маріацього костелу, яке виходить на фонтан, бачимо Сонячний годинник.

DSC_2429

Цей годинник був встановлений на місці попереднього, який був тут ще з 17 ст. По ньому ніби-то можна не тільки визначити час, але і точну дату.

Повертаємося знову на Ринкову площу і проходимо повз Сукенниці до Ратуші, від якої зараз залишилася тільки башта

DSC_2437

Зараз тут розміщено музей історії Кракова (відкритий тільки влітку). Крім того, можна піднятися на гору і побачити місто зверху.

Сторож біля входу до Ратуші

DSC_2443

“Стовп” для оголошень

DSC_2438

Рояль неподалік (взагалі ми зустрічали їх багато по всьому місту; так і не зрозуміли, що це мало б означати)

DSC_2440

Далі прямуємо до Сукенниць, щоб роздивитися їх ближче

DSC_2439

Будівля суконних рядів набула свого теперішнього вигляду у 1879 році після реконструкції. Зараз тут розміщені магазини із сувенірами, а на другому поверсі – виставки національного музею (вхід праворуч від центральної арки зі сторони Маріацького костелу).

Всередині Сукенниць

DSC_2447 DSC_2448

Закрита частина

DSC_2444

В арках можна побачити герби різних міст

DSC_2442 DSC_2445 DSC_2446

Крім того, десь тут з боку пам’ятника Міцкевичу в одній з арок є причеплений ніж. За легендою цим ножем колись відрізали вуха злодіям. Взагалі-то, спочатку їм відрізали волосся (у ті часи чоловіки носили довге волосся; хто був пострижений – значить злодій). Якщо хтось зважувався на другу спробу, тоді вже відрізали вуха. мда.....

Нажаль, через ті ж риштовки, ми не змогли побачити того пам’ятного ножа.

Після виходу із Сукенниць напроти Маріацього костелу знову бачимо рояльчик

DSC_2449

Далі ідемо до Маріацької площі (внутрішнього дворика костелу), бо вже майже 4 година дня і ми хочемо послухати музику.

Справа у тому, що колись міський трубач першим помітив ворога і встиг дати сигнал про небезпеку. При цьому у нього влучила татарська стріла і цей сміливець загинув.

На знак пам’яті про цю героїчну смерть, кожен день на 4 сторони світу по черзі звучить мелодія, яка раптово обривається. Спочатку трубач подає сигнал у бік Вавеля (для короля), тоді – у бік ратуші (для міської влади), тоді – у бік воріт (для міської варти) і нарешті – у бік пожежної охорони (у бік дворика за Маріацьким костелом).

У 1927 році ця мелодія стала позивними на польському радіо. За часів німецької окупації мелодію грали двічі на добу – в 12  дня і 7 годині вечора. Зараз він лунає кожну годину.

Ми його також почули (трубу видно у віконечку smile )

DSC_2450

Вважається доброю прикметою, якщо на прощання трубач помахає рукою туристам. Цю “добру прикмету” і нам вдалося побачити. smile

Далі виходимо знову на Ринкову площу і повертаємо ліворуч на вулицю Sienna. Бачимо такий ведмедиковий магазин

DSC_2452

Напроти Малого ринку – Домініканський костел

DSC_2454

Любителям церковних старожитностей раджу зайти. Костел має дуже вишуканий інтер’єр і “забитий” каплицями і гробницями не менше, ніж Кафедральний собор на Вавелі.

Повз Малий ринок проходимо до вулиці Szpitalna і йдемо у напрямку Барбакана – маємо повернутися до того місця Плант, звідки звернули на Королівську дорогу.

Доходимо до площі Святого Духа і бачимо театр Словацького.

DSC_2459

Фото з краще освітленого боку

DSC_2460

Скульптури ближче (зверніть увагу на різні вирази “обличчя” кожної голови – оце театр!)

DSC_2465

Повільною ходою гуляємо по Плантах. Час від часу присідаємо на лавки (їх тут маса, на відміну від наших парків, де треба мало не битися за вільне місце).

Знову приходимо на вулицю Sienna. Ліворуч бачимо будівлю Головної пошти.

DSC_2466

Праворуч від неї – будівля редакції газети “Dziennik Polski.

На інтернет сторінці видання можна побачити вид з вікна редакції (є можливість передати привіт друзям smile )

DSC_2467

Доходимо до костьолу Св. Петра і Павла

DSC_2472

Ми вже трохи втомилися, тому прямуємо вулицею Страдомською до першої-ліпшої зупинки нашого 304-го автобуса.

Дорогою бачимо кляштор Misjonarzy

DSC_2473

Пройшовши ще трохи натрапляємо на кондитерську, де можна купити різних солодощів у коробочках з видами Кракова і різними надписами. Це магазинчик із більш ніж столітньою історією. Сюди ми обов’язково повернемося, щоб купити усіляких сувенірів перед від’їздом.

Ідемо далі.

На бульварі J. Dietla якийсь незрозумілий компас скеровує нас праворуч і через якийсь час ми доходимо до Вісли. Грюнвальдський міст виявляється не тим, мостом, який нам потрібен, тому ми повертаємо по набережній ліворуч і прямуємо до костелу Паулінів.

DSC_2475

За легендою саме цей костел став місцем вбивства Св. Станіслава (срібну труну з його останками ми вже бачили у Кафедральному соборі).

Проходимо набережною далі і бачимо такі місця для розваг краків’ян smile

DSC_2476

А на іншому березі Вісли – ще один місцевий дракон

DSC_2484

Нарешті доходимо до мосту Пілсудського

DSC_2491

Переходимо на інший бік Вісли. Дорогою бачимо готель “Форум”

DSC_2496

Відразу після мосту підходимо до зупинки нашого автобуса. Якийсь час доводиться почекати.

Роздивляємося дахи будинків напроти (такий пейзаж мабуть можна легко знайти, скажімо, десь у Чернівцях smile )

DSC_2500

Наразі квитків у нас нема, але монеток більше, ніж достатньо, тому купуємо квитки вже у салоні.

Доїзджаємо до Велічки і заходимо в супермаркет – сьогодні нас може вистачити тільки на пиво з чіпсами.

Повертаємося в готель.

На годиннику вже майже 9-та вечора і ми не маємо зоров’я навіть скопіювати на ноут наші сьогоднішні фотографії.

12-ти годинна прогулянка містом з’їла всі сили.

До речі, ми зрозуміли, що за три дні Велічка вже стала для нас рідною. З її маленькими перехрестями, зручними переходами, спокійною атмосферою і світлофорами, які можна вмикнути у будь-який момент…

Нам цього дуже не вистачатиме на батьківщині.

Наступна частина подорожі ТУТ
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: