КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 2 день, 4 частина   Leave a comment

 

Інформація по підготовці до подорожі ТУТ

Перша частина подорожі ТУТ

Друга частина подорожі ТУТ

Третя частина подорожі ТУТ

Четверта частина подорожі ТУТ

Ми проходимо по штреку Прінзінгер до каплиці Св. Яна.

каплиця Св. Іоана

Звідси скеровуємося ліворуч і проходимо поміж лавами у вузький коридор. Там нас знову реєструють і ми ідемо далі.

Магда бере такий темп, що можна сказати, що ми просто біжимо за нею. Олегу не вистачає часу, щоб добре прицілитися для фотографії.

Кожного разу доводиться чекати доки усі вийдуть, щоб можна було зробити гарне фото приміщення. По тій же причині відстають і троє литовських студентів.

Потрапляємо у кімнату з різними експонатами (Магда так і сказала smile).

Це камера Ізабелла.

DSC_2063

Далі дорога веде нас поміж стін, повністю закритих темними колодами дерева. Все це виглядає дуже затишно, шкода тільки, що тут і справді холоднувато. Температура у музеї десь на 4 градуси нижча, ніж температура у шахті. Всі вже потроху починають шморгати носом.

Потрапляємо у чергову “кімнату з різними експонатами”.

Домашній вівтар

DSC_1930

шопка

DSC_2069

Все приміщення

DSC_2070

Далі ідемо таким коридорчиком

DSC_2072

Заходимо у камеру, де представлено сіль у всіх її можливих іпостасях

DSC_2075 DSC_2076 DSC_2079 DSC_2080

Далі проходимо через камеру, присвячену історії шахти. Тут є різні монети, організаційні схеми і модельки різних пристроїв.

Шкода, що освітлення тут дуже погане і нам не вдається зробити жодної пристойної фотографії.

Просуваємося далі і доходимо до великого приміщення, у якому виставлені знаряддя для добування солі.

DSC_2098

Наступна на чері – камера з геологічними експонатами

DSC_2102 DSC_2105 DSC_2106

Кімната для релаксації

DSC_2103

Напроти – камера Марії Терези

DSC_2108

Рухаємося далі. Магда каже нам глибоко дихати носом, бо тут найкорисніше повітря. До речі, про користь – у шахті є санаторій, де лікують соляними процедурами різні хвороби дихальних шляхів.

Доходимо до камери Край. Вона надзвичайно висока. Крім того, тут дуже специфічний запах і ще холодніше, ніж в решті камер музею.

Тут ми бачимо як по канату спускаються шахтери (зараз це всього-навсього воскові фігури). А колись справжні шахтери таким способом опускалися на нижні рівні копальні. Магда натискає якусь кнопку і ми слухаєм, як шахтери “співають”.

DSC_2120

Нас черговий раз перераховують і Магда каже, що трьох нема. Це – литовські студенти.

Вони постійно відставали і нарешті відстали взагалі.

Магда нервує, це видно, і ми пропонуємо їй повернутися назад і знайти їх, а решта групи почекає всіх тут. Так і робимо.

Доки Магди немає, роздивляємося камеру Край.

DSC_2122

У глибині видно скульптуру генерала Йозефа Халлера, який відвідав копальню у 1919 році. Ми спершу подумали, що то Ленін… посмішка на 32 

Магди немає десь хвилин з десять, а тоді вона повертається сама і каже, що нікого не знайшла. Вона пропонує відвести нас до ліфта і залишити там під опікою іншого екскурсовода, а сама вона таки повернеться знову, бо людей потрібно знайти.

Ми проходимо парою кордорів і підходимо до лавок, на яких всі групи сидять, чекаючи ліфта. Ми також сідаємо тут.

Недалеко від лавок є віконечко, де нас реєстрували на вході у музей. Магда підходить туди і каже, що троє загубилися.

Про це вже всі знають, бо Магда встигла ще у музеї подзвонити у відповідні служби. До речі, ще в шахті вона показувала нам камери стеження. Сказала, що в апаратній спостерігають за тим, як групи пересуваються по шахті.

Нас залишають чекати під опікою екскурсовода польської групи і ми, чекаючи, потроху просуваємося до ліфтів.

Коли наша група сідає вже біля самого ліфта – підходить Магда з трьома нашими пропажами. Усі посміхаються – значить все нормально.

Ми ще якийсь час чекаємо, а тоді нас ділять на групи по 9 чоловік (вмістимість ліфту).

Одна партія піднімається сходами вгору, інша (в якій ми і екскурсовод)  – спускається трохи вниз. Вахтер відкриває перед нами двері ліфта.

Ліфт виявляється дуже маленьким і ми буквально набиваємося туди впритул один до одного. Двері теж дуже цікаві, мають кілька секцій, у яких зроблено дірочки. Самі ж двері замикаються на якийсь шпингалет…

Ліфт має 4 поверхи, і на кожному з них розміщують по 9 чоловік.

Коли ми рушаємо, – хтось внизу полегшено стогне посмішка на 32 (там інша група сідала рівнем нижче).

Їдемо 4 секунди. Тоді двері ліфта відкриваються в інший бік і ми виходимо в залі приміщення копальні вже на горі.

Нас просять знову вийняти свої білети. Вони потрібні для проходу через “вертушку”.

Після неї ми повертаємо вправо і попадаємо у сувенірний магазин. До речі, це дуже гарний комерційний хід – влаштувати вихід із копальні ТІЛЬКИ через сувенірний магазин. Тільки не знаю, нащо там та вертушка з перевіркою білетів…. Може то їм треба для статистики – скільки вийшло із копальні, скільки купили сувенірів…

Ми купуємо тут магнітики і деякі прикраси з солі і бурштину, яких немає у кіосках. Решту докуповуємо вже там.

Ціни тут середні, або трошки вище середніх, залежно, про що ідеться.

Тим часом ми вже зголодніли, та і на годиннику вже по обіді, тому після магазину ми звертаємо ліворуч і йдемо до піцерії Solny Grad.

Це місце нам дуже підходить, бо тут назви усіх страв продубльовані англійською мовою. Видно, тут звикли до прийому туристів.

Ми беремо часникову зупу з сиром

DSC_2130

журек старопольський (зі шматочками грибів, ковбасою і картоплею)

DSC_2133

Я ще беру морквяний салат і печену ковбаску

DSC_2134

а Олег – смажене куряче філе з картоплею

DSC_2136

Вирішуємо поїсти надворі, незважаючи на холодний вітер. Взагалі, сьогодні на вулиці досить прохолодно, а в тіні то взагалі холодно.

Побачимо, що буде завтра, як ми виберемося у Краків.

За обід платимо 42.90 злотих. В принципі, нормально.

Після обіду прямуємо до алеї Івана Павла ІІ. Маємо там звіритися з картою, бо ще хочемо попасти до палацу Конопков. В сквері вивчаємо карту і йдемо до ринкової площі.

DSC_2147 DSC_2155

Взагалі нас трохи заплутала карта, яку ми бачили біля шахти. Тому відразу скажу – вона неправильна.

Велика карта, яка розміщена напроти будівлі копальні насправді повернена догори-дригом.

Якраз через це ми, шукаючи палац Конопков попали до костьолу Св. Себастьяна.

Єдиний нормальний ракурс, з якого можна сфотографувати костьол…

DSC_2168

Позаду костьола є отакий пам’ятник (напис: “Нехай живе Господь, моя твердня… …мій спаситель”).

DSC_2162

І костьол і пам’ятник розташовані на високому пагорбі. З пагорба відкривається такий вид на Велічку і Краків

DSC_2164 DSC_2165

Повертаємося у місто. Якщо чесно, то орієнтуємося слабо. Ідемо майже навмання, та і карти ніде немає…

Дорогою бачимо таке

DSC_2173DSC_2174 DSC_2180 DSC_2178

Апарат для здачі старого одягу (очевидно, звідси він іде прямо в Україну посмішка на 32 )

DSC_2175

Доходимо до центру міста, починаємо впізнавати будівлі. Бачимо вказівник на палац Конопков і звертаємо до нього.

Палац

DSC_2189

фонтан перед палацом

DSC_2188

Трохи відпочиваємо у сквері перед палацом, а тоді ідемо у супермаркет – треба щось купити до вечері.

Біля того супермаркета, де ми були вчора, помічаємо ще 2 продуктових магазини. Ідемо туди.

Їсти не дуже хочеться, тому беремо тільки пиво і кефір, а ще ложки для торта (у одній з пекарень біля Ринкової площі ми купили великий сирник).

Після всього цього ідемо додому. Вже в готелі виносимо стільці на балкон і сидимо там доки заходить сонце.

Я роблю свої записи, а Олег переписує фотографії на ноут.

Після цього ще проходимо водні процедури і лягаємо спати. День ніби вдався.

Наступна частина подорожі ТУТ
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: