КРАКІВСЬКІ КАНІКУЛИ: 2 день, 1 частина   Leave a comment

Інформація про підготовку ТУТ

Перша частина подорожі ТУТ

7 липня 2010

Починаємо прокидатися десь близько сьомої ранку. Ще з годину валяємося і дрімаємо, а тоді ідемо на сніданок.

На ресепшені сьогодні сидить господиня готелю власню персоною (її портрет висить на видному місці біля стійки адміністратора). Вона вітає нас російською і на душі від того стає якось приємніше…

Заходимо в ресторан. В асортименті сніданкової їжі – різні види м’яса (просто порязані скибочками і скручені в трубочки), сир (твердий і плавлений), булочки і хліб, а до них – малесенькі упаковочки масла (одної вистачає якраз на одну скибочку, при чому так точно, ніби упаковували німці smile ). Також є гарячі сосиски, мармелад (чи джем?) з трускавок (клубніки), варені яйця, порізані помідори і перець. На кожному столику – термос із гербатою (чаєм). Можна також дозамовити сік.

Щодо мене, то я першим ділом кидаюся до лотків з пластівцями і графинів з молоком. Для мене це найкращий сніданок, крім того, пластівці виявляються шоколадними і дуже смачними.

Після сніданку збираємося до копальні (перед тим я ще позичаю утюг, щоб попрасувати усі наші речі).

Знаємо, що перша російська екскурсія починається в 11:10, а нам ще треба наміняти грошей. Тому після приходу в копальню зразу заходимо в KANTOR (обмінний пункт). Курс тут настільки гарний, що настрій покращується ще більше. Після цього ідемо купувати квитки.

Каса знаходиться відразу справа від будівлі шахти.

DSC_2138

Купуємо 2 білети на російську екскурсію (65 zl за один + 10 zl за фото і відеозйомку). Отримуємо білети

велічка БІЛЕТ1велічка БІЛЕТ2

і наклейку, що дозволяє робити фото (її потрібно приклеїти на видне місце – кишеню сорочки чи ремінець фотоапарата)

велічка ФОТО

До речі, вже в копальні я бачила одного дядька, який приклеїв її собі на лоба – в кожного своє видне місце. smile

Якщо ви не купили такої наклейки на вході, то можна докупити її вже в середині (в якийсь момент екскурсовод про це скаже).

Прямо навпроти каси є вхід у копальню, підходимо до нього.

Там є стенд з отаким знаком

DSC_1906

Ми маємо підійти сюди близько 11 години. Зараз на годиннику – 9:40, значить – ми ще маємо трохи більше години байдикувати.

Щоб вбити цей час – ідемо в парк Кінги. Він знаходиться якраз за будівлею з входом у шахту. Це дуже спокійне і гарне місце (до речі, під час другої світової війни тут був… концтабір, в якому жили поляки єврейського походження; вони тоді працювали в шахті, де німці планували зробити мало не авіазавод; пізніше концтабір і усіх в’язнів “ліквідували”…).

На одній з алей праворуч бачимо ряд скульптур.

“Затиск”

DSC_1862

“Інтерпретація болю”

DSC_1863

“Wewnantarz – zewnatrz” (ми це переклали як – “шиворот – навиворот”) smile

DSC_1864

“Zawiklanie” (“Плутанина”)

DSC_1865

“On” (“Він”)

DSC_1867

“Без назви”

DSC_1868

Ліворуч від скульптур – отака бесідка

DSC_1859

Трохи далі по курсу – клумба зі скульптурою, присвяченою святій Кінзі

DSC_1873

Квіти біля скульптури

DSC_1870

так і не зрозуміла, що то за такі троянди з різнокольоровими бутонами…

DSC_1875

Проходжаємося далі.

Травичка і дерева

DSC_1879

якийсь паровозик

DSC_1878

Біля паровозика підіймаємося на з/д колію і бачимо отакий ставочок

DSC_1884

За ним видно пожежну частину, а в самому ставку плаває отаке smile

DSC_1886 DSC_1893

Доки фотографуємо качок, до нас підходить якийсь поляк з собакою і каже, що тут купатися не можна (а ми так-ніби дурні туристи в купальниках і не вміємо читати позначень… хм... ).

Прямуємо далі до пожежної частини. Коло її будівлі стоять отакі раритети

DSC_1894 DSC_1895

Далі по курсу – будівля на “стволі” Кінги (підозрюю, що тут працює машина, яка виробляє виварочну сіль).

DSC_1897

Ідемо далі повз пожежну частину по вулиці Парк Кінги і виходимо до готелю “Grand Sal” (велика сіль).

Скульптура перед готелем

DSC_1898

Повертаємося до входу у шахту. Сідаємо на лавку недалеко від “російської” позначки, щоб було зручно слідкувати за розвитком подій.

Потроху збираються люди. Біля нас сідають якісь російські туристи і розказують іншим, як відпочивали у Празі протягом 7 днів, а зараз після відвідання шахти їдуть у Будапешт…

Тим часом у гучномовець оголошують (мовою екскурсії) в якій годині початок, скільки триває екскурсія і на яку глибину спуск.

Через якийсь час формується невелика група для російської екскурсії. Потім підходить екскурсовод. Перед нами відкривають стрічку і ми заходимо. Всі готують білети.

Проходимо через зал будівлі копальні (тут на другому поверсі є кав’ярня, а на першому – сувеніри і каси).

Підходимо до дверей, за якими спуск у шахту. Нас перераховують (назбиралося аж 28 людей) і пропускають за екскурсоводом до східців. Заходимо.

В лице відразу дме сильний вітер, так ніби ми на виході з метро. Далі ідемо сходами вниз.

Сходи дерев’яні, кожен проліт має висоту – 1 м. Усього прольотів – 54. Кажуть, що сходинок тут аж 380!

Спуск триває десь 10 хвилин, може трохи більше. Раз-по-раз заглядаємо між перилами. Там видно голови і руки людей з інших груп, які спустилися трохи раніше. По ходу на сходах є багато вогнегасників і апаратів екстремального виклику (у приміщенні шахти ми звернули увагу на фото сертифіката якості системи – це важливий момент).

До речі, екскурсію “російською” можна назвати дуже умовно. Веде її жіночка на ім’я Магда. Вона працює екскурсоводом уже 18 років (влаштувалася сюди після виходу на пенсію). Судячи зі всього, знання російської мови було пов’язане з її попередньою роботою, а може вона вивчала її у якійсь спеціалізованій школі…

Магда має дуже сильний акцент і деякі слова говорить просто польською. Навіть не знаю, чи легко її зрозуміти НЕ українцям…

Заходимо у першу камеру – Коперника. Вона була створена у 1785 році, а вже в 19 ст. тут був встановлений кінний привід для транспортування солі на верхні рівні.

DSC_1917 DSC_1918

Тут є скульптура Коперника, зроблена з глиби солі скульптором Владиславом Хапеком у 1973 році.

Фотка з книжки:

Копернік

Також у цій камері можна побачити “костер” – дерев’яне кріплення для підтримки перекритя камери, яке опускається під тиском гірської породи.

DSC_1926

Просуваємося коридорами далі, – бачимо “цвітну капусту” посмішка на 32

DSC_1928

Наступна частина подорожі ТУТ
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: