Нова Чортория – Самчики   6 comments

 

 

18 квітня 2010

Сьогодні ми вирішили зробити невеличке кільце вихідного дня по Хмельницькій області. З огляду на те, де ми живемо, це дуже зручно, бо навколо купа місць вартих уваги.

От хоча б південь Житомирської області.

Тут дуже багато всіляких пам’яток на будь-який туристичний смак. Дарма, що вони найчастіше у дуже занедбаному стані і часто в їх обрисах важко вгадати палац, чи замок, чи вишуканий парк…

До сьогоднішньої поїздки я вибрала два місця – Нова Чортория (Любарський р-н, Житомирська обл.), там є гарний млин і палац; і Самчики (Старокостянтинівський р-н, Хмельницька обл.) тут – палац із парком.

Доїзд до першої зупинки дуже простий, тому на цьому навіть не буду зупинятися.

А ТУТ є достатньо інформації про пам’ятки Нової Чорториї і Самчиків, яку мені нема сенсу переповідати.

Млин стоїть прямо при дорозі.

DSC_0289

 

Гусочки біля млина

DSC_0283

 

Взагалі тут дуже гарне місце для видпочинку у сонячний день.

Далі по маршруту (у тій же Новій Чорториї) – палац Оржевських. Зараз у ньому Новочорторийський державний аграрний технікум. Оскільки ми приїхали у неділю, то технікум, само-собою, на замку і до середини будівлі ми не попали. Зрештою, може це і добре, бо тільки б настрій зіпсувався…

В’їзні ворота палацу

DSC_0294

Сам палац

DSC_0296

Церква, праворуч

DSC_0299

Перед палацом росте ялинка, з комуністичним корінням

DSC_0308

Ще палац (вид з південного боку)

DSC_0301

Далі по курсу невеличкий парк. Мабуть раніше він був більшим і простягався аж до озера, але зараз його частину займають спортивні майданчики (що належать технікуму), тому наразі тут лише пару доріжок поміж дерев.

Є ще такий острівець

DSC_0306

 

Після Нової Чорториї прямуємо у Самчики. Тут ПОСИЛАННЯ на карту

У цьому селі розташований Державний історико-культурний заповідник «Самчики», що займає палац графів Чечелів, прилеглі будівлі, а також парк.

Місце у самому селі знайти не важко, тому я не буду зупинятися на описі доїзду (особливо, зважаючи на те, що тут є варіанти…).

Вхідна ціна у заповідник – 4 грн. + можна ще взяти екскурсію (ми так і зробили, тому радимо й вам).

Схема заповідника

DSC_0310-1

Розпочинаємо екскурсію з графської брами (називається так, аби підкреслити аристократичне походження власників).

Фото воріт з книжки (самі ми чомусь їх не сфотографували) mda

12

 

Раніше ці ворота були прикрашені левами, на спинах яких сиділи ангели. Зараз леви на південному вході до палацу, а ангели взагалі не збереглися…

До речі, леви особливі. Тут є «лев, що посміхається» (зустрічав гостей господарів)

DSC_0314

та «лев, що сумує» (проводжав відвідувачів, які залишали маєток).

DSC_0313

Раніше графські ворота були і справді “ворітьми” – по центру були дерев’яні ворота, які постійно були зачинені. Кожен, хто приїжджав, мав тричі вдарити батогом і лише після того вони відчинялися.

По обидва боки воріт – флігелі. У них жила сторожа, а також можливі гості, яким треба було переночувати. Від графських воріт починається мур, що огинає площу у майже 19 гектарів! ohmy

Сам же палац стояв боком до воріт, тому гостям, щоб попасти до входу, треба було проїхати під’їзною алеєю, а тоді – кільцевою дорогою. Таким чином, вони могли оглянути палац з різних боків, а господарі могли приготуватися до зустрічі.

Північний (головний) фасад

DSC_0321

Раніше палац не мав центральних сходів і гості під’їжджали поміж колонами прямо до входу, не боячись негоди чи снігу.

По центру над колонами – герб Чечелів (одних із власників маєтку): три перехрещені списи на овальному фоні, а над ними – корона.

Ця версія герба трохи «обрізана», бо в оригіналі над короною мав би бути ще й козлик – така-собі данина захопленню тваринними мотивами у геральдиці. Крім того, герб мав і підпис: “Amor patriae nostra lex” (любити Батьківщину – наш закон).

Над фасадом по обидва боки герба – грецькі богині.

Екскурсовод сказав нам, що то Венера і Деметра, а путівник, який ми купили тут же, наполягає на тому, що то – Цецера (богиня родючості і землеробства) і Помона (покровителька садів). Вони ніби-то мали символізувати успіхи Чечелів у сільському господарстві. Чомусь версія путівника здається більш логічноюglare

Південну сторону палацу можна назвати парадною.

DSC_0312

Тут приймали гостей і влаштовували урочистості. У північній же стороні були спальні та господарські приміщення (кімнати тут і дійсно дуже маленькі). Між південною і північною стороною – вузький коридор.

Для відвідувачів музею відкрита лише південна частина. Одразу після входу ви потрапляєте у голубу залу

DSC_0325

Це правильне кругле приміщення з вісьмома парами колон, між якими розвішані дзеркала. На місці найбільшого дзеркала колись був центральний вхід, що з’єднував обидві частини палацу.

DSC_0342

Якщо стати у центрі зали, то можна побачити себе у всіх дзеркалах. rolleyes

Склепіння зали прикрашене ромбами з ліпнини, що за задумом мали викликати ефект «обертання». У куполі – голубе небо з хмаринками.

DSC_0324

У цій залі раніше був паркет, викладений у вигляді сонця, від центру якого розходилися «промені». Зараз той паркет можна роздивитися лише на старих світлинах. mda

Праворуч від голубої зали – червона їдальня. Зверніть увагу, як майстерно «відтворили» ліпнину над дверима!

DSC_0327

У червоній залі влаштовували прийоми для гостей. Коли доводилося приймати небажане товариство, то у підсвічники ставили короткі свічки – щоб вони швидше вигоряли і гості забиралися геть. smile

У цій кімнаті є рояль.

DSC_0329

Таких у світі … 10 штук! І двоє з них – в Україні: один – у Самчиках, а інший -… у одного відомого політика. glare

Той, що у політика – білий.

Екскурсовод сказав нам, що «самчиківський» рояль звучить, але він не настроєний (цікаво, чи політик грає на своєму?).

Ліворуч від голубої зали – жіноча кімната.

DSC_0335

Тут жінки могли поспілкуватися і відпочити у перервах між танцями.

У цій кімнаті оригінальний паркет!

На стінах – голландські гобелени, подаровані палацу

DSC_0336DSC_0337

Далі по курсу – римська зала. Це чоловіча кімната.

DSC_0338

Пояснення назви видно з ліпнини – римські обладунки, зброя, а по кутках – орли, що злітають.

DSC_0339

У цій кімнаті є дві колони, виконані у стилі «стуко». Вони дерев’яні, але покриті спеціальним розчином, який робить їх схожими на мармурові і навіть прохолодними на дотик!

За колонами колись висіли гардини, що закривали двері до туалетних та дитячих кімнат.

Відразу після чоловічої зали можна потрапити у японський кабінет. Це кімната, розписана у японському стилі – данина тогочасній моді на японську і китайську культуру. В цій кімнаті підлога також оригінальна.

DSC_0341

Стеля кабінету виконана у вигляді склепіння пагоди. По центру – пташки на гілках сакури.

DSC_0340

До речі, у Японії є прикмета – якщо зранку людина побачить пташку на гілці сакури, то її день буде дуже вдалим.

Між іншим, це велике щастя, що у японському кабінеті взагалі можна ЩОСЬ побачити, бо за радянських часів тут була бухгалтерія дослідної станції. Комусь здалося, що візерунки на стінах – то не дуже гарно, і їх усіх забілили. blink  Крім того, по низу стін нафарбували панелі…

Вже пізніше, все вапно вдалося відмити і трохи відновити малюнки. А раніше контури малюнків були обведені золотою фарбою….

В одній зі спалень північної сторони палацу (їх нам також люб’язно показав екскурсовод, за що йому ВЕЛИКЕ спасибі) розташувалася невеличка виставка, серед експонатів якої ми побачили самчиківський розпис (!). Отакий він

DSC_0344DSC_0345DSC_0346DSC_0346sDSC_0346ss

З південно-західної сторони палацу є парк, створений Діонісієм Макклером. От що каже про нього мій путівник (29 зупинок від Хмільника до Хмельницького: Малаков Д.):

“Ірландець за походженням, Макклер навчався у Лондоні. Він приїхав на Волинь 1792 року і більшу частину свого довгого життя провів тут, живучи неподалік Дубна та відвідуючи садиби своїх численних замовників, де працював над створенням краєвидних або англійських парків. За шістдесят років (!) він створив сорок п’ять парків на Волині та Поділлі. Збереглися не всі, багато були зруйновані або занедбані в ХХ ст. Природа цієї частини України захоплювала Макклера своєю чистотою та зворушливою недоторканою мальовничістю. Всі парки він будував композиційно на основі наявного ландшафту та існуючих насаджень, уміло групуючи дерева та чагарники, відкриваючи панорами та вузькі краєвиди – вісти. Багато уваги приділялося контрастам: поєднання високих сосен та пухнастих ялин, листяних та шпилькових порід, широких галявин та глухої стіни лісу, природних скель та штучних водойм. Головне – артистично підкреслювалася місцева краса природи, її особливості.

На берегах Случі Макклер знайшов та вперше науково описав рідкісну в Україні азалію понтійську, яка одержала таку назву в Лондонському ботанічному саду, куди її доставив учений. Дуже вузький ареал побутування азалії саме на Случі, де вона була відома під характерною, суто українською назвою дряпошан, або турецький багон, пояснюється, мабуть, тим, що її насіння могло бути занесене ще в ХІІІ ст. татарами.

Макклеру належить заслуга в заснуванні першого ботанічного саду в Кременці при ліцеї, закритому в ході царських репресій 1830-х років та перенесеному в Київ, як університет св. Володимира. Разом із колекціями переїхав у Київ і ботанічний сад (нині імені О. Фоміна). Кожен із парків неповторний. Неповторні і Самчики”.

Далі просуваємося парком. Алея

DSC_0352

Теплиці (тут під відкритим небом blink вирощували тропічні рослини – однієї огорожі цілком вистачало для утримання теплішої температури і укриття від вітру).

DSC_0356 

Упорядження парку ще не закінчене. Це видно неозброєним оком, а також видно і маштаби роботи, яку вже провели. Наш екскурсовод сказав, що все як завжди упирається у нестачу фінансування і у бюрократичні процедури (суми коштів на розвиток залежать від статусу заповідника – якщо заповідник “національний”, то фінансування вимірюється не десятками, а сотнями тисяч…).

Також велику роботу мають провести у будівлях і підвалах. По ходу ремонтів тут часто виявляють цікаві знахідки.

Так під час останнього розчищення підвалів під лікарнею, наприклад, знайшли місце, де колись була людська – кімната, де жила прислуга. У тій маленькій кімнатці були лише велика піч, два віконця і лежанки. Як зайти туди, то можна собі уявити, в якому “затишку” жили слуги.

 

Далі по курсу – китайський будиночок.

DSC_0350

Це приміщення використовувалося для зберігання запасів. Під ним є великі підвали, у яких зберігали консервації та вина. У підвалах, кажуть, постійна температура утримується на рівні –2 градусів. Такий-собі холодильник самсунг. smile

Після екскурсії ми ще якийсь час блукали парком і обідали над берегом річки. Погода була просто прекрасна, навіть не хотілося їхати звідси.

На останок – фото південного фасаду палацу з іншого берега річки (На передньому плані пірс – раніше він досягав аж до самої середини водойми і був містком до пансьої купальні. Сама ж купальня була таким-собі басейником у воді, що був обгороджений цупкою тканиною, аби у купальню не потрапляли водорості і сміття з річки, і щоб риби не кусали панам …. ноги посмішка на 32 ).

DSC_0361

Advertisements

6 responses to “Нова Чортория – Самчики

Subscribe to comments with RSS.

  1. Чудові фото. Одне тільки не можу чути, коли екскурсоводи приплітають байки, щоб підвищити рейтинг. Рояль із номером 4757 ніяк не може бути ні десятим ні дев”ятим, а тим паче їх не може бути всього десять. Фірма Fritz&Sohn працює з 1805 року, а офіційно в реєстер війшла з 1910 р. за роки її існування було випущено більше 28000 інструментів. З повагою, Pianoservce.

    Pianoservice
    • Дякую вам за дуже цінний коментар.
      Щодо байок – очевидно, це складова будь-якої екскурсійної програми. Без них розповідь про туристичний об’єкт буде хоч і правдива, але дуже “суха”.
      Це як “варена картопля”, і “варена картопля зі спеціями та овочами під соусом з павичевих язиків” 🙂

      Взагалі я вже навчилася фільтрувати подібні речі і дуже часто знімаю цю лапшу ще до виходу з музею.
      Але в даному випадку мабуть дуже захотілося, щоб це була правда 🙂

  2. Десечко, я вчора була в Самчиках. Не фотографувала інтер’єрів, бо пам’ятала, що у Вас дуже гарний пост. я дійду до самчиків у своїй розповіді, зроблю реблог, із Вашого дозволу. хай усі бачать таке маленьке чудо.

  3. Лесечко)))) написала у гидких окулярах, літеру сплутала, не ображайтеся.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: