КАРПАТСЬКИЙ КРУЇЗ: 4 день, 1 серія   Leave a comment

Перша серія подорожі ТУТ

Друга серія подорожі ТУТ

Третя серія подорожі ТУТ

Четверта серія подорожі ТУТ

П’ята серія подорожі ТУТ

Шоста серія подорожі ТУТ

Сьома серія подорожі ТУТ

16 вересня 2009

Прокидаємося порівняно рано.

Спали всі погано, бо було ДУЖЕ жарко і нас мучили комарі.

Виходимо з номера не снідаючи, бо я забираю всю їжу з собою – ми їдемо на Синевир і я сподіваюся, що ми поїмо на природі.

Їдемо до центру Хуста, хочемо попити кави.

На центральній площі міста помічаємо кафе «Десерт». Там відчинено, хоч ще нема 10 ранку. Йдемо туди.

Беремо по каві і трохи тістечок. Кава еспресо тут коштує 3 гривні. витріщені очі Майже задурно.

Після кавування вирушаємо у напрямку Міжгір’я. Знову їдемо у Карпати

IMG_7475

Дорога дуже мальовнича.

Треба, щоб через кожен кілометр був оглядовий майданчик, аби можна було нормально сфотографувати таке

IMG_7494 IMG_7500IMG_7511 IMG_7549IMG_7552

У Нижньому Бистрому бачимо картину: чоловік їде на велосипеді і в одній руці тримає піднос із тортами. непонятка Хвилина мовчання.

Хочемо сфотографувати таке, але ми в колоні і не можемо зупинитися. Шкода. Такий кадр пропадає. велика либа

По ходу бачимо ще такі дорожні перли

IMG_7345 IMG_7543

і нормальний знак (для порівняння) посмішка на 32

1263493004_ukazateli_036_big

У Міжгір’ї температура повітря 13 градусів…витріщені очі І це вже – 11 ранку! А ми роздягнені, як до росолу…

Просто так спарилися у Хусті, що й забули, що повертаємося у Карпати…

У Міжгір’ї скеровуємося вправо за вказівником на Синевир і через якийсь час нам усім закладає вуха.

Далі бачимо позначку про те, що ми знаходимося у санітарній зоні і майже відразу починаємо стрімко підійматися вгору – черговий перевал.

Дорога починає дико петляти. Нам це нагадує шлях на Кривопільський перевал. Але тут крутіше (якщо це можливо).

Біля самого перевалу минаємо іномарку, в якої з-під капота валить пар. Це про щось та й говорить…

Перед перевалом ще встигаємо попасти у таке загадкове місце star wars

IMG_7529

Видїжджаємо на перевал і зупиняємося на узбіччі, щоб помилуватися краєвидом

IMG_7561 IMG_7560IMG_7575 IMG_7578IMG_7581 IMG_7583IMG_7590 IMG_7591

Радіємо отак посмішка на 32

IMG_7570

і так

IMG_7574

і навіть отак

IMG_7602

Їдемо далі.

Біля села Синевир спостерігаємо такий краєвид

IMG_7610

Проїжджаємо по містку через річку і з нас беруть плату за проїзд (2 грн. з людини + 2 грн. за машину).

Десь в інтернеті я читала, що піші туристи можуть в селі Синевир попроситися в машину до місцевих і проїхати в заповідник безкоштовно (бо машини з місцевими номерами ніхто не зупиняє). smile

Доки хлопці платять, я фотографую оцю корівку

 

 

IMG_7632

Ближче (зверніть увагу на пухнаті вушка)

IMG_7633

До речі, у цій місцевості ми помітили трохи інший спосіб складування сіна – у чотириногі хатки з дахом. Солом’яних яєць на паличках тут нема. велика либа

За селом Синевірська Поляна дорога різко псується. Ми доїжджаємо до ресторанів і барів, що розташувалися по обидва боки дороги.

Трохи далі з права – парковка і навпроти неї – в’їзд до озера. Ми заїжджаємо на парковку, але підходить якийсь гуцул і каже, що вона платна (3 гривні).

Виїжджаємо звідтіля, бо просто не хочемо платити (уточняти причин не буду, повважаємо, що то такий принцип…).

Ставимо машину на обочині прямо напроти входу. Підходимо до входу – треба заплатити ще по 2 гривні за кожного. непонятка

Ми кажемо, що вже платили біля містка, але нам пояснюють, що то була плата за в’їзд у заповідник, а це – плата за вхід до озера. Ясно.

Далі по курсу бачимо розцінки

IMG_7668

Вирішуємо йти далі пішки, бо кажуть, що від воріт до озера – 1,5 км. В принципі, дурниця.

У процесі виявляється, що не зовсім дурниця. Дорога прекрасна асфальтована, але останні пару сотень метрів так стрімко врізаються вгору, що навіть при повільній ході забиває дух.

Мене вже вкотре за нашу подорож починає боліти голова від перепадів тиску. А хлопці кажуть, що їм закладає вуха.

Коли вибираємося до озера, то здається, що йшли всі 5 кілометрів, а не півтори.

По обидва боки дороги є заїзди до бесідок і столиків. Тому, у тому, щоб їхати машиною є якийсь сенс, особливо, якщо ви хочете поїсти на природі.

Всюди дуже чисто, є ящики для сміття і будки з питною водою.

Кілька кадрів з дороги до озера

IMG_7637 IMG_7662IMG_7665

Біля самого озера є готель і ресторан. А також будки з сувенірами.

Наступна серія подорожі ТУТ

Advertisements

Posted 17.05.2010 by llevchenko in Прикарпаття

Tagged with

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: