КАРПАТСЬКИЙ КРУЇЗ: 2 день, 2 серія   Leave a comment

Перша серія подорожі ТУТ
Друга серія подорожі ТУТ
Третя серія подорожі ТУТ
Параска славилася тим, що мала талант до малювання, віршування і дуже любила робити гарні речі (часто з усякого непотребу).
Вона малювала, робила витинанки (жодна з яких не схожа на іншу!), а також книжки, у які записувала свої вірші і міркування.
Крім того вона була великою мрійницею – взяти хоча б її псевдонім – Горицвіт, яким вона підписувала свої роботи…
От деякі з них:
IMG_7184
Коробка від сигарет – футляр для книжечки
IMG_7208
книжечка
IMG_7207
Ще книжки
IMG_7186 IMG_7206
Альбом з малюнками
IMG_7187 IMG_7189 IMG_7197 IMG_7199 IMG_7200 IMG_7205
А це зовсім нове видання, присвячене творчості Параски Плитки-Горицвіт. Здається, єдине…
IMG_7192
всередині
IMG_7190 IMG_7193
IMG_7191
Як побачите цю книгу – обов’язково купіть, хоча б заради яскравих малюнків і незвичайної мови.
До речі, вже після поїздки я намагалася знайти якусь інформацію про Параску, але в інтернеті нічого адекватного немає.
Лише фотографії з музею, зняті такими ж туристами, як ми.
Тому, книжку я маю купити по-любому.
У музеї знайшлася трембіта, зроблена сином господині.
Попутно скажу, що цей інструмент виготовляють з кори берези, при чому тієї, в яку попередньо вдарила блискавка. Отак.
Хлопці не могли пропустити шансу подудіти посмішка на 32
IMG_7212
IMG_7217

На наше прохання господиня музею розказує про побут місцевих жителів.

Виявляється, що вже майже всі гуцули спустилися з гір і зараз там живуть переважно старші люди, яким спускатися вже нема коли.

Електроенергія на цій височині є. У тих, що нижче – є привізний газ, а вже зовсім горці гріються тільки дровами.

Зв’язок мають через мобілки. Телебачення є (і «антенне» і супутникове). Воду беруть з криниць (!) і гірських потоків.

Переважно всі мають біля хати який-не який городик. Земля тут глиниста, з камінцями, тому і родить не дуже. Крім того, городи під таким кутом, що використати якусь техніку практично неможливо. Через те, присадибне господарство обертається дуже важкою працею.

З того, що виросте роблять консервацію.

Живуть гуцули в основному небагато. Особливо ті, що на височині. Зарплати у них ДУЖЕ малі. В середньому не перевищують навіть тисячі гривень. Тому вони і змушені поневірятися по заробітках в інших областях і закордоном.

Хто ходить на роботу, то мусить щодня спускатися і підійматися на гору. Влітку ще нормально, але найкраще в дощову погоду… Не кажучи вже про зиму, протягом якої може намести снігу аж по пояс. витріщені очі

Цікаво, що якщо треба занести до хати щось габаритне, то несуть на… спині , бо машиною, та і навіть кіньми сюди не заїдеш. непонятка

Припускаю, що такі речі переносяться взимку, на санчатах, бо ж не понесеш на спині, скажімо, холодильник чи диван.

Села, в яких хати розкидані по схилі гори, мають лише одну вулицю (по якій проходить дорога через село). Більше вулиць немає – є присілки.

Музей гражди, наприклад, знаходиться у присілку Заріччя села Криворівня.

Поштарі приносять кореспонденцію до кожної хати раз на тиждень. Схоже, що цього цілком вистачає.

І вже наше спостереження – гуцули народ дуже набожний. Але їхнє ставленні до релігії і їхня віра зовсім інші ніж у жителів рівнини. Навіть не знаю, як пояснити… У горців релігія вплетена в саме життя і враження таке, що віра з ними завжди. Тут привітання «Слава Ісусу Христу» є більш звичним, ніж Добридень. Може це тому, що гуцули просто живуть ближче до Бога?.. У буквальному розумінні…

Ми виходимо з музею у дуже ліричному піднесеному настрої. Запитуємо, скільки маємо заплатити за відвідини. Господиня каже, що нічого – Бог дає і Бог забирає.

Робимо ще одне фото місцини на прощання
IMG_7219

Спускаємося з гори і прямуємо назад у Яремче.

Не доїжджаючи до Ворохти, звертаємо ліворуч і їдемо до Говерли. Дертись на неї не плануємо, просто хочемо глянути здалеку.

Дорога хороша – рівна асфальтівка. Вже ближче до Говерли по обидва боки дороги є багато генделиків і є навіть готелі. На самій дорозі – лежачі поліцаї. Видно, часто тут ширяють джипи представників влади.

Ми під’їжджаємо і виявляється, що вхід до Говерли платний. Якщо не хочемо платити, то можемо залишити машину тут і йти пішки 8 км. до бази. непонятка

Нас ця новина так збісила… просто не маю слів. Такі речі – біда усіх попсових маршрутів. Якщо на якусь гору дереться більше, ніж одна людина на добу, то швиденько за вхід встановлюється такса.
Маю звичку роздумувати над тим, куди підуть мої гроші. Якщо вони підуть на зарплату чоловіку, який сидить біля шлахбауму і збиває з таких, як я, то платити не буду. На що ще можуть піти ці кошти? На озеленення Говерли, чи облаштування кращого підйому до неї? Не розумію. Дурненька.
Також, користуючись нагодою хочеться подякувати попередньому президенту за вклад у розвиток інфраструктури гуцульського краю. Він особисто стоптав не мало альпійських луків…
Ми вирішили не платити і не йти далі. Навіть не спитали, скільки коштує проїзд. Задовольнилися спогляданням краєвиду (найвища вершина – Говерла).
IMG_7224
Також схема маршрутів, якщо комусь цікаво…
IMG_7221

Виїжджаємо на трасу і прямуємо до Ворохти. Зупиняємося на вечерю у ресторані “Стара Ворохта”, що знаходиться недалеко від залізничного переїзду прямо

біля траси.

Інтер’єр

IMG_7226

Замовляємо три борщики (взяли собі за звичку в закладах громадського харчування їсти перші страви), я беру ще салатик, що називається “Гніздо” (курятина і овочі в половинках консервованого персика – мммммм!), а Олег замовляє ще й форель.

Борщ

IMG_7229

форель (якість фотки кепська – то в мене з голоду руки трусились посмішка на 32 )

IMG_7232

За все-про-все платимо 138 гривень. Ціни просто антикризові, але смачно.

Далі робимо ще одну зупинку біля трамплінів.

Вони не в найкращому стані. Канатна дорога теж не працює.

IMG_7239IMG_7238

Покриття ближче

IMG_7241

Я перевіряла – слизьке Широкая улыбка

Праворуч від трамплінів якась стара совдепівська база відпочинку. Від неї веде початок канатна дорога. Зліва – сучасне котеджне містечко – база “Хатинки Руслани”. Позаду неї проводять якісь будівельні роботи. Може то роблять нові траси. Поки що вони такі

IMG_7242

Далі повертаємося у Ямне. Чаюємо і лягаємо спати.

Наступна серія подорожі ТУТ

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: