КАРПАТСЬКИЙ КРУЇЗ: 1день, 2 серія   Leave a comment

Попередня частина подорожі тут

Про наступне фото треба розказати.

Це пам’ятний стіл села Бичків.

IMG_6891

Нам він дуже запам’ятався, бо ми досить довго навколо нього ходили і прицінювалися, чи можна щось вхопити. Нікого з села біля столу не було, щоб спитати, та і відвідувачі теж ходили навколо нього кругами, тому ми перші наважилися дістати собі по варенику і шматочку сала. Після цього якось раптово зчинився такий ґвалт… Страви на столі розмели за пару хвилин. Навіть деякі миски поперекидали витріщені очі

Вже пізніше ми дізналися, що за правилами фестивалю комісія спочатку дегустувала конкурсні страви і тільки після того гості фестивалю могли їх їсти язичок

Нам невідомо, чи хтось дегустував ту їжу до нас одуванчик але все одно просимо вибачення у представників села Бичків за той, гармидер, який ми зчинили навколо їхнього столу.

І без жартів, – дуже прикро, якщо через нас село провалилося на конкурсі. Ще раз, просимо вибачення за нас і за усіх інших, кому бичківські страви дуже посмакували.

Ще фото з різних стендів:

IMG_6894 IMG_6914 IMG_6917 IMG_6919 IMG_6905 IMG_6918 IMG_6926 IMG_6933 IMG_6949 IMG_6952 IMG_6936 IMG_6937 IMG_6940 IMG_6942 IMG_6961

Песик – помічник пастуха:

IMG_6895

Ден – гуцулка-прялочка

IMG_6898

Овечки:

IMG_6904 IMG_6899

Звірі.

Майже всі якісь скажені і навіжені посмішка на 32

IMG_6908 IMG_6907 IMG_6906 IMG_6912 IMG_6909 IMG_6913 IMG_6910

Гуцулки – віагри посмішка на 32

IMG_6970

Мушу дати кілька порад тим, хто поїде на фестиваль у наступному році:

одягайте вишиванку, бо це дуже гарна нагода у ній продефілювати;

не їжте перед тим, бо їдла валом;

дами, не одягайте взуття на високих підборах, бо елементарно скрутите собі в’язи.

До речі про скручені в’язи. Коли ми вже виходили з парку і спускалися з гори асфальтованою доріжкою, якийсь молодий чоловік зірвався зі стежки і полетів униз. Ми перелякалися, бо чоловік тривалий час лежав нерухомо внизу у хащах. Не скажу, що було далі, бо натовп продовжував просуватися до виходу, але здається, ніби все обійшлося.

Користуючись нагодою хочу сказати: «Шановна адміністраціє міста Рахів, встановіть, будьте ласкаві, перила зі сторони обриву на дорозі, яка веде у парк! Влаштувати таке масштабне свято і не потурбуватися про елементарну безпеку відвідувачів, то просто недопустиме недбальство!!!».

Але повернемося до наших баранів.

Спускаємося в місто і вирішуємо попити кави. Проходимо пару кварталів і зупиняємося в кафе-барі «Кооператор» (тут звучить тривожна музика), бо там є вільні столики на вулиці. Цей заклад знаходиться навпроти місцевої середньої школи №1, справа від магазину з цікавою назвою «Культтовари» (ніякого культу, звичайна побутова техніка). Фасад цього кафе також видно на фото з цікавим написом на пам’ятнику, яке я виклала раніше.

Пояснюю так детально, бо хочу сказати – НЕ ХОДІТЬ ТУДИ, якщо любите сервіс і НЕ свиняче поводження.

Доки хлопці замовляли каву, я спостерігала таку картину – до сусіднього столика підходить компанія. На столику – брудний посуд від попередніх відвідувачів. Хтось із компанії звертається до офіціантки (яка стоїть біля нашого столика і говорить з якимись своїми друзями) з проханням прибрати на столі. Та повертається до нього і каже: «А чо я?». Піпець.

Хлопці замовляли каву теж не зовсім гладко, бо Олег вийшов на вулицю злий і сказав, що совдеп ще живий smile До речі, коли Олег допив свою каву, його чашку відразу забрали, бо не було в чому подати каву іншим клієнтам непонятка

Радує лише те, що саму каву у «Кооператорі» готують в апараті, а не власноруч.

П’ємо каву і вирушаємо в Яремче. Там у нас нічліг.

По дорозі вирішуємо заїхати до водоспаду Гук в селі Женець. Звертаємо з траси вліво і прямуємо за вказівником. Спочатку дорога – просто пісня автомобіліста, рівна, ідеально асфальтована, але то тільки спочатку. Останні 3 км – просто щось. Звичайне гірське бездоріжжя, з болотом і камінням, та ще й таке вузьке, що треба здавати назад, або вирулювати якимсь іншим чином, щоб роз’їхатися із зустрічними машинами.

Ми ж вирішуємо не псувати собі нерви і залишаємо машину на відкритому місці відразу після закінчення асфальту. З цього місця якраз і треба йти десь 3 км пішки.

Якщо ви на хамері або джипі, то їдьте далі, залишати машину нема потреби

Ми ідемо спокійною ходою десь 40 хвилин. Можу сказати, що це гарна прогулянка, навіть враховуючи те, що перед тим ми кілька годин були на ногах на фестивалі і взагалі трохи намучилися за день. Повітря тут дуже свіже і вологе, а ліс надзвичайно прохолодний і похмурий. Взагалі, кращого місця для прогулянки годі шукати smile

Дорогою до водоспаду бачимо таке

IMG_6980 IMG_7008 IMG_7011 IMG_7014 IMG_7017

Нарешті водоспад Гук власною персоною:

IMG_7001

з близька:

IMG_6990

Ці фотографії можна зробити лише почекавши якийсь час з налаштованим фотоапаратом – людей на водоспаді маса, і всі прагнуть досхочу повикаблучуватися на його фоні. Для огляду водоспаду зверху є спеціальний огороджений майданчик. А до підніжжя ведуть дерев’яні східці, якими можна спуститися до річечки. Після водоспаду прямуємо на трасу і знову у Яремче.

Краєвиди з дороги:

IMG_7033 IMG_7036 IMG_7037 IMG_7050

Наступна частина подорожі ТУТ

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: