Корпоративна поїздка – НІМЕЧЧИНА /Шенебек – хімічний завод/   Leave a comment

Другий день нашої поїздки був присвячений, власне, меті усієї подорожі – екскурсії на хімічний завод Schirm у Шенебеку /Schönebeck/.

Дорога від Магдебурга зайняла десь півгодини (відстань між містами +/- 15 км по прямій) і наш гід зміг використати цей час, щоб знову наговорити нам різних небелиць про Німеччину. 32.gif

Дмітрій жартував, що автобани тут прокладені так, що їдучи по них можна милуватися тільки полями, лісами і оленями. І коли він, наприклад, казатиме, що праворуч від нас є якесь мальовниче місто чи відома пам’ятка архітектури, то щоб ми не намагалися шукати між соснами шпилі замків і соборів. Швидше за все це мальовниче місто буде щонайменше за 20 кілометрів від траси і нам просто доведеться повірити Дмітрію на слові, що воно там є. smile.gif

При наближенні до Шенебека нам проводять маленький інструктаж з правил поведінки під час екскурсії і повідомляють, що на території заводу заборонена будь-яка фото і відео- зйомка. Правило обговоренню не підлягає і якщо когось зловлять на гарячому, то екскурсії для українських груп припиняться взагалі. Раніше вже було таке, що хтось з наших попередників таки намагався щось там зафотографувати, і якийсь час після того екскурсій на завод не було. Ледве вмовили керівництво їх відновити…

Ми ж навіть не збиралися протестувати і чемно скинули всі телефони в один мішок, який потім мали б показати на вході.

Поки керівник нашої групи пішла з мішком на базар smile.gif ми вивантажилися з автобуса і попрямували у конференц зал на презентацію.

Нас зустріла Фрауке Ріхтер, директорка заводу, з цікавою розповіддю про історію підприємства.

Завод Schirm був заснований у далекому 1797 році фармацевтом Карлом Германом /Carl Samuel Hermann/, першовідкривачем кадмію. Це – найстаріший (!) хімічний завод у Німеччині.

У 1992 році його власником стала компанія Schirm і сьогодні тут працює 250 людей, а об’єм виробництва складає близько 42 000 т. хімії на рік.

Завод Schirm GmbH виробляє хімію для шахт, води і її очистки, для харчової і для сільськогосподарської промисловості. Взагалі аграрна хімія має найбільшу частку об’єму продукції заводу – аж 60%. Це багато про що говорить…

Завод у Шонебеку сертифікований за всіма стандартами якості, безпеки, охорони навколишнього середовища і використання енергії. Більше того, це – єдине підприємство Schirm GmbH, яке займається синтезом, при чому – синтезує речовини усіх класів безпеки, починаючи від тестування до готового продукта. Навіть якщо з’являється клієнт, який має власну формуляцію і хоче просто запустити її у виробництво, то завод не допускає цього, доки не проведе власні аналізи і тести.

Зараз на підприємстві у Шенебеку виробляють для різних замовників тільки фунгіциди та інсектициди. Рішення про таке розділення було прийнято зовсім недавно з метою уникнення можливих ризиків змішування фунгіцидів і гербіцидів. Агрономи знають, чому це так важливо…

Фрау Ріхтер демонструє нам слайд із переліком послуг, які завод надає своїм клієнтам – хімічним компаніям. Серед них, крім всього іншого, – послуги перепакування (з великої тари у малу), утилізації тари, і навіть просіювання порошкоподібних хімікатів (якщо треба відділити якісь крупні частки). І при цьому Фрауке Ріхтер наголошує, що завод не є гравцем ринку і не є конкурентом своїм клієнтам. Тут просто виконують замовлення різних компаній.

Werksgelände des Chemieproduzenten Schirm GmbH in Schönebeck (Elbe) im Bundesland Sachsen-Anhalt, Deutschland

Далі на екрані з’являється слайд, який нас дуже дивує. На ньому – фото заводу Schirm з дрона. Ми бачимо, що завод стоїть на березі річки, оточений зі всіх сторін житловими будинками. Хтось з нашої групи запитує – як це може бути? А безпека? На що фрау Ріхтер дивується – а що з безпекою не так?

Ми намагаємося пояснити, що у нас в Україні, наприклад, така локація неможлива (або дуже дорого вартує), бо ж не можна, щоб хімічне виробництво було біля водойми і так близько до житлового масиву. Це ж – хімія, а якщо вона випадково проллється?… Директорка заводу все одно не розуміє питання – що значить ВИПАДКОВО? Як вона може пролитись?

Розбираємося далі – уся хімія на заводі завжди знаходиться в ємкостях. І все продумано так, щоб вона не ‘йшла’ вверх, вниз чи на сторони. Крім того, хімічні продукти завжди зберігаються у визначених для них місцях. Усе, що має хоч якусь підозру на можливе протікання, стоїть у бетонних ваннах. csm_170427_Bodenplatte_der_Mehrzwecksyntheseanlage_3_fuer_die_Schirm_GmbH_in_Schoenebeck_b361bde794

Через всю територію заводу прокладена система каналів (ми потім бачили їх на виробництві), які сходяться в одній точці (здоровенному резервуарі), що здатен вмістити до 1,5 млн. літрів. Більше того, на різних вузлах цієї системи є датчики і якщо вони фіксують перевищення по якомусь параметру, то приїжджає спеціальна служба, яка викачує стоки і вивозить їх для утилізації. Те ж саме стосується і випарів – їх фільтрують на різних ділянках системи і фіксують усі відхилення від норми.

Обговорюючи почуте, залишаємо зал засідань і озброївшись касками та окулярами йдемо на виробництво.

За першим же поворотом на маршруті нас зустрічають фури з українськими номерами і поряд – палети з продуктами Stefes, які вже готові для відправки в Україну. Доки частина групи іде шукати водіїв, щоб домовитися про нелегальний експорт пива smile.gif до нас підходить працівник відділу логістики. Він розповідає про систему кодування кожної партії і показує нам, як завод контролює відвантаження продукції і завжди знає, коли, кому і якою машиною відвантажили кожну палету.

9870627_w800Від складу готової продукції переходимо до цеху формуляції, але дорогою втрачаємо частину агрономів – хлопці розбредаютьься в різні боки, щоб подивитися «девешки» на палетах, які відвантажуються в Європу.

Сходимося знову у точці, де відбувається змішування продуктів. Працівниця заводу показує нам вузли системи і різнокаліберні цистерни та каністри з речовинами.

Доки агрономи обговорюють допоміжні речовини і проблеми фітотоксичності, просуваємося до лінії пакування. Бачимо процес заливки рідин у каністри і далі – пакування в коробки. Хтось із групи зауважує, що працівники на лінії мають на собі тільки звичайний спец одяг, рукавички, каски і окуляри. Ніяких там скафандрів і протигазів… На що працівниця заводу посміхається – всі групи завжди запитують, але в чому, власне, проблема?

Вона просить нас уважніше придивитися до лінії пакування – для того, щоб встромити в хімікати хоч якусь частину тіла, треба або дуже цього хотіти, або не пройти ідіотен тест (це вже я додаю від себе). Все дуже добре продумано і ризик випадкового зараження справді мінімальний.

csm_161122_Mehrzwecksyntheseanlage_Schirm_5f8639ab5e

Керівник компанії Stefes, Валентина Петрівна Потапова, каже, що немає кращого способу розповісти про якість своєї продукції, ніж показати процес її виробництва. Погоджуємось, що це справді так.

Екскурсія була дуже цікавою і пізнавальною, причому не тільки з точки зору виробництва хімії, а і з точки зору німецького стилю управління таким виробництвом.

Після візиту на подібний завод розумієш, наскільки ми близько від Європи кілометрами і далеко – мізками. Але менше з тим…

Advertisements

Posted 21.02.2018 by llevchenko in Німеччина

Корпоративна поїздка – НІМЕЧЧИНА /Берлін/   Leave a comment

Минулого тижня у мене (в числі 40 таких самих щасливчиків) була можливість вперше побувати у Німеччині. smile_thumb.gif

Поїздку організували наші партнери з хімічної компанії Штефес /Stefes/, які дуже вдало спланували все так, щоб кожного дня культурна програма закінчувалася безкультурною. drunk Але про все за порядком…

Пізнавати Німеччину ми почали прямо дорогою з аеропорту Tegel. Доки всі поприлипали до вікон автобуса, наш гід – Дмітрій Кудінов, почав розповідати про столицю, про країну і про її історію. До речі, про гіда…

У Дмітрія надзвичайно вмістима голова. 32_thumb.gif Там – терабайти різної інформації… Дати, персони, події… %d0%b3%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d1%80%d1%83%d0%b3%d0%be%d0%bc Не уявляю, ЯК можна все те пам’ятати! Якби те, що розповідав нам гід надрукувати на папері, то вийшла б непогана книженція. Сам Дмітрій пояснює свою обізнаність великою любов’ю до Німеччини і до її історії. На одному з сайтів, де є інформація про російськомовних екскурсоводів у Берліні, є така його цитата: Удивительным образом оказалось, что Берлин – это мой родной город. Ни с одним городом мира мы так не влюблены в друг друга, как с Берлином. Я в него, а он в меня. Нам обоим очень повезло. А нам пощастило мати такого гіда – закохана людина не може нецікаво розповідати про об’єкт свого кохання. smile_thumb.gif

Першу зупинку ми зробили біля мальовничого палацу Шарлоттенбург /Schloss Charlottenburg/, який з літньої резиденції Фрідріха І і його дружини – королеви Софії Шарлоти виріс у справжню махіну.

Ми підходимо до палацу зі сторони парадного входу і просуваємося ліворуч поряд зі сторожкою.

Дорогою слухаємо про Фрідріха І, його любов до пишноти, блиску і до усього французького. smile_thumb.gif Особливий інтерес у нас викликає розповідь про звичаї того часу. Приміром, про те, що королева Софія Шарлотта жила собі одна і її чоловік (король, тобто) мав доступ до палацу тільки по запрошенню. thumb.gif Хтось із чоловіків у нашій групі каже, що в “такій хаті” не може бути такого поняття як “жити разом”, бо поки дійдеш до жінки в іншій частині палацу, то забудеш, чого в неї хотів. 32_thumb.gif

Обходимо палац, прямуючи до парку і заглядаємо у вікна, шкодуючи, що не маємо часу (цього разу!) оглянути його з середини. А дивитися там є що – палац всередині просто прекрасний!

Ось ТУТ є гарні панорами приміщень палацу. Справжні декорації для історичних зйомок! І для контрасту – післявоєнне фото Шарлоттенбурга:

Runie-des-Schlosses-nach-dem-Krieg.jpg

Доходимо до парку, але, нажаль, не з того боку, з якого і парк і палац виглядають найкраще. сумний

Мої фото –

Фотка з дрона (відразу видно масштаби всього комплексу) –

RealWorld_Charlottenburg_Park.jpg

Практично всі туристичні ресурси рекомендують виділяти на огляд Шарлоттенбурга щонайменше 4 дні. Дуже підтримую таку думку. ага

А ми тим часом дійшли до місця обіду – ресторану Lemke Berlin.

DSC_1595

Це – заклад Oli Lemke, який разом з друзями володіє чотирма подібними “пиварнями”, у кожній з яких можна спробувати більше десятка видів крафтового пива.

За німецькою традицією (згідно з якою пиво п’ють не літрами, а – МЕТРАМИ) кожному подають таку лінійку для дегустування –

DSC_1575

Не казатиму, яке з пив було найкращим, бо то питання індивідуальне. Скажу тільки, що дегустувати треба ВСЕ (якщо складські потужності дозволяють). %d0%b3%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d1%80%d1%83%d0%b3%d0%be%d0%bc А їх потрібно розраховувати і на закуску також.

До пивасіка нам принесли капусту (дуже смачну – вміру кисленьку і вміру солодкувату), картоплю і само-собою – ковбаски!!! одуванчик

Доки насолоджувалися їжею – слухали розповідь Дмітрія про німецьку кухню. За його словами популярне твердження про те, що в Німеччині погана кухня – жирна, важка і т.д., – суцільна брехня. Все дуже регіонально. Так – німецька кухня є СЕЛЯНСЬКОЮ і дуже простою. Але вона надзвичайно різноманітна, залежно від регіону і має дуже багато нюансів, які неможливо виявити тільки поївши кілька разів у місцевих закладах харчування. Наприклад, якщо ви замовите просто картоплю, то офіціант у ресторані ніколи вас не зрозуміє, бо є безліч способів, як вона може бути приготована.

Протилежна ситуація з ковбасками. У нас, наприклад, є – ковбаси, ковбаски, сосиски, сардельки і т.д. і ви завжди точно скажете, що з того ЩО. А у Німеччині все називається WURST. Але варіантів – маса. smile_thumb.gif

Окрема тема – соуси. Думаю, що їх у Німеччині є ще більше, ніж видів ковбасок. 32.gif

Після ситного обіду ми завантажилися в автобус і попрямували до Рейстагу.

Для того, щоб зробити наступне фото, мені довелося добряче відійти від центрального входу. Будівля дуже масивна і дуже похмура (чи то вже сутеніло?…)

DSC_1601

Поки робили селфі, наш гід розповідав про будівлю і те, що у ній мало чого збереглося від “першопочаткової” версії. Після війни тут була суцільна руїна. У мережі є багато фото, подивившись які, можна уявити, СКІЛЬКИ тут проведено робіт з реконструкції… Але всередині залишилися різні “згадки” про те, що тут колись було.

Ось ТУТ є гарний фото-звіт про 3-денне перебування в Берліні і екскурсію в Рейхстаг. Дуже шкодую, що у нас було обмаль часу…

Праворуч напроти Рейстагу – Kanzleramt – резиденція канцлера.

DSC_1607

У будівлі – 370 офісних приміщень, в яких працює близько 500 людей. thumb.gif Площа робочого кабінета канцлера – 140 кв. м. Будівлю в народі називають пральною машиною, так що з асоціативним рядом у німців все ок. smile.gif

Після Рейхстагу ми попрямували у бік Бранденбурських воріт і дорогою дійшли до пам’ятного знаку на місці, де колись стояла Берлінська стіна.

DSC_1616.jpg

Моє фото зроблене із західного боку, тобто з ‘території ФРГ’ – зі сторони, з якої можна було підійти впритул до Берлінської стіни у всі роки її існування. З протилежного ж боку (на боці ГДР) стояли вишки, територія з яких дуже гарно прострілювалася, на випадок, якби хтось захотів втекти на захід.

Після Бранденбурзьких воріт і Паризької площі (на якій у мене злетіли всі налаштування фотоапарата злюка) ми дійшли до Меморіалу пам’яті вбитим євреям Європи. Це – цілий квартал, який символізує кладовище, але без хрестів та імен. Тут більше 2700 плит, різних за розміром і висотою. Все зрозуміло без додаткових пояснень…

Вид зверху (фото, звісно, не моє) –

HolocaustMahnmalLuft.jpg

За словами нашого гіда, німці не приховують своєї історії і не замовчують її. У самому лише Берліні музеїв і меморіалів стільки, що треба відводити тижні, аби побувати у них всіх. Щоправда, деякі музеї потребують певної психологічної ‘підготовки’… хм...

Доки оглянули меморіал, почало темніти. Тому ми знову завантажилися в автобус і попрямували у Магдебург, у наше пристанище протягом наступних 3-х днів.

Дорогою до Магдебурга ділилися враженнями від екскурсії по Берліну, який сподобався нам своєю “горизонтальністю” і великою кількістю зелені (навіть у лютому!). Взагалі, парки і сквери займають 38% території міста. Це ДУЖЕ відчувається, особливо у порівнянні з Києвом, у якому вже таке засилля машин, особливо в центрі, що реально нема чим дихати.

По-друге, ми чітко зрозуміли, що Берлін неможливо побачити – про нього потрібно ПОСЛУХАТИ. Тут кожен будинок і кожна вулиця мають свою цікаву історію, яку не прочитаєш у табличках на вході і у більшості туристичних путівників. І звісно – не побачиш з вікна автобуса чи машини… сумний

Після поселення в готелі Maritim у Магдебурзі ми попрямували у напрямку міської ратуші – вечеряти. ага У самій будівлі ратуші, а точніше – у її підвалі, розташований ресторан Ratskeller історія якого така ж древня, як і історія самої ратуші. Заклад пережив навіть ІІ Світову війну, в той час як ратуша дуже сильно постраждала. У сучасному вигляді Ratskeller відкритий з 2005 року.

Першими нам подали хлібчик, масло+смалець і пивас. До речі, смалець був ДУУУУЖЕ смачний, чи то може я просто давно його не їла… 32_thumb.gif

Потім принесли страву під назвою Soljanka mit Sauerrahm (по-нашому – солянка зі сметаною). smile_thumb.gif

DSC_1641

Цей супчик здивував, бо це – НЕ солянка у нашому розумінні. У німецькому варіанті нема картоплі, цибулі, квасолі, оливок і всіляких інших тельбухів, які є у нас. smile.gif Натомість тут є тільки різана паличками ковбаса, яка плаває у наваристому томатному бульйоні + порізаний паличками болгарський перець, ну і зелень, само-собою.

Після солянки принесли ще птицю під медовим соусом з картоплею і спаржевою квасолею.

DSC_1643

Словом, десь в 12 годин ночі ми, голоднісінькі, пішли спати. 32.gif

 

Posted 19.02.2018 by llevchenko in Німеччина